розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на те, що 19 червня 2014 року між ним ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний", згідно з умовами якого банк прийняв на рахунок грошові кошти в сумі 90 000 грн строк до 19 січня 2015 року.

Зазначав, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" неправомірно та всупереч умовам депозитного договору про банківський строковий вклад від 19 червня 2014 року не повернуло вклад у сумі 5 000 грн та не виплатило відсотки за користування депозитними коштами за весь час їх фактичного використання.

Вважав, що до банку слід застосувати відповідальність передбачену ст. 625 ЦК України щодо стягнення трьох відсотків річних за весь час прострочення грошового зобов'язання. Крім того, просив стягнути моральну шкоду, завдану з вини відповідача.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" банківський вклад у розмірі 5 000 грн, відсотки за кожен день прострочення виплати вкладу за договором в сумі по 75,61 грн за кожен день, 3% річних та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що положенням ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на зобов'язання банку під час тимчасової адміністрації щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, окрім виплати коштів за вкладами вкладників, окрім виплати коштів за вкладами, який було здійснено під час розгляду справи судом - 10 листопада 2015 року, а укладений між сторонами депозитний договір у разі порушення зобов'язань не передбачає відшкодування моральної шкоди.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що 19 червня 2014 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців у національній валюті в сумі 90 000 грн зі сплатою процентів за ставкою 25,10 % річних на строк до 19 січня 2015 року.

19 січня 2015 року строк дії вкладу за договором закінчився з урахуванням залишку на депозитному рахунку у 5 000 грн.

10 листопада 2015 року ОСОБА_3 було здійснено виплату коштів згідно реєстру № 1 від 9 листопада 2015 року (АТ "Ощадбанк") у розмірі

5 000 грн, про що свідчить виписка банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Установлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені ст. ст. 37- 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що процедура ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" триває.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Відмовляючи в задоволенні позову суди, правильно застосувавши положення ст. ст. 1058, 1060, 1066, 1068 ЦК України (435-15) , Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до вірного висновку про те, що оскільки з 18 вересня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку, а на момент ухвалення рішення як судом першої інстанції (11 травня 2016 року) так і постановлення апеляційним судом 13 червня 2016 року ухвали у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові № 6-2001цс15 від 20 січня 2016 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зазначений вище закон є спеціальним, тому висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% відповідає вимогам закону.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судом вірно застосованої норми матеріального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.