розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_4, виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області, про визнання частково незаконним та скасування рішення міської ради, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними; за позовом ОСОБА_4 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року у тому числі за домоволодінням АДРЕСА_1 обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3 300 кв. м. Будинок АДРЕСА_1 належав до державного житлового фонду і складався з житлової частини, а саме квартири АДРЕСА_1 та частини нежитлового приміщення. 16 березня 1998 року квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 12 лютого 2010 року на підставі договору дарування квартира АДРЕСА_1 подарована їй, нежитлова частина будинку придбана малим приватним підприємством "Сопів" (далі - МПП "Сопів"), що підтверджується договором купівлі-продажу від 26 січня 1996 року, засновником вказаного підприємства є вона.

Станом на 2012 рік за житловим будинком по АДРЕСА_1 у цьому будинку вирішила приватизувати. Проте при перевірці обмінного файлу на цю земельну ділянку стало відомо, що належна їй частина цієї ділянки площею 0,0172 га передана у приватну власність суміжному з нею землекористувачу - ОСОБА_9 Так, рішенням виконавчого комітету Коломийської міської радиІвано-Франківської області від 21 вересня 1999 року ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться по АДРЕСА_2. 18 лютого 2000 року ОСОБА_9 отримано державний акт про право приватної власності на вказану земельну ділянку. При передачі ОСОБА_9 у приватну власність зазначеної ділянки її межі в натурі на місцевості не виносилися і межовими знаками вона не закріплювалася, ці межі не погоджувалися із суміжними землекористувачами, у тому числі з нею.

Позивач вважала, що оскільки земельна ділянка площею 0,06 га, у тому числі спірних 0,0172 га, станом на 27 жовтня 1982 року, а потім на час придбання нею квартири - 19 квітня 2012 року, обліковувалася за будинком, співвласником якого є вона, і вказана земельна ділянка була в її фактичному користуванні, то ця земельна ділянка законно передана їй у приватну власність на підставі пп. 4 п. 1 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року. Межі переданої їй земельної ділянки і площа на план-схемі в технічній документації із землеустрою відповідали цим параметрам цієї ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні на місцевості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, передану йому у приватну власність земельну ділянку успадкувала його дочка - ОСОБА_4 У 2013 році ОСОБА_4 змістила існуючу межу успадкованої земельної ділянки і встановила її згідно з виданим їй державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року. На новій межі ОСОБА_4 установила паркан, закріпивши його металеві конструкції у веранду належної позивачці квартири. При виготовленні ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою у порушення вимог ст. 198 ЗК України межі земельної ділянки не встановлювалися, у натурі на місцевості не виносилися та із суміжними землекористувачами, у тому числі з нею, не погоджувалися, чим порушено її права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила суд визнати незаконним та скасувати пп. 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року у частині передачі ОСОБА_9 у приватну власність спірної земельної ділянки, площею 0,0172 га; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 вересня 2012 року частково недійсним у частині спадкування ОСОБА_4 0,0172 га спірної земельної ділянки. Також, просила визнати державний акт на право приватної власності на землю від 18 лютого 2000 року, виданий ОСОБА_9, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року, виданий ОСОБА_4, недійсними.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3, посилаючись на те, що її батьку - ОСОБА_9 - належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2, для обслуговування якого рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року її батьку було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку.

Вважала, що рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 є незаконним, оскільки відповідно до ст. 81 ЗК України вказана у цьому рішенні міської ради земельна ділянка їй у користування не надавалась. Квартира АДРЕСА_1 належала до державного житлового фонду, попереднім власникам передана у приватну власність на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 травня 1998 року, земельна ділянка у користування ним не надавалась. Тому рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року є незаконним та порушує її права, оскільки частина земельної ділянки накладається одна на одну.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року у частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки, площею 600 кв. м.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 3 березня 2016 року позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 1 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пп. 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області № 330 від 21 вересня 1999 року "Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування" у частині передачі ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0172 га, розташованої по АДРЕСА_2. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 9 листопада 2012 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_9 у частині успадкування 0,0172 га земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2. Це свідоцтво є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 2012 року, призначеної для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд, розташованоїпо АДРЕСА_2.Визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий18 лютого 2000 року, та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 листопада 2012 року, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видані на ім'явідповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_4 У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року рішення міськрайонного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 600 кв. м земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 скасовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 й відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_9 передано спірну земельну ділянку з порушенням земельного законодавства, оскільки ця земельна ділянка попередньо не була надана ОСОБА_9 у користування, а розмір приватизованої ним земельної ділянки 0,10 га земельно-кадастровою документацією не підтверджується, так як рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 12 липня 1989 року ОСОБА_9 була надана земельна ділянка лише площею 0,06 га та відсутні докази законності її збільшення до 0,10 га. Підпунктом 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року порушено право землекористування ділянкою по АДРЕСА_1, межі якої були раніше встановлені в натурі, як попередніх землекористувачів, так і ОСОБА_3, яка набула це право шляхом переходу до неї права власності на квартиру. ОСОБА_4, як спадкоємцю ОСОБА_9, перейшли лише ті права і обов'язки, що мав спадкодавець, яким незаконно отримано у власність спірну земельну ділянку, унаслідок чого видане ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщини за законом в частині спадкування земельної ділянки площею 0,0172 га є недійсним разом з державним актом на право власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 й задовольняючи позов ОСОБА_4, виходив із того, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року визначено лише площу земельної ділянки 3 300 кв. м, по АДРЕСА_1, користувачів не було визначено, унаслідок чого це рішення не встановлює право, у тому числі ОСОБА_3, на спірну земельну ділянку. У матеріалах про купівлю державного майна, а саме будинку по АДРЕСА_1 відсутня інформація про земельну ділянку та її межі. Правовстановлюючі документи були наявними тільки у ОСОБА_9 і його спадкоємця - ОСОБА_4, по АДРЕСА_2. Право ОСОБА_3 на земельну ділянку належними доказами не підтверджено.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року за домоволодінням АДРЕСА_1 обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3 300 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету від 12 липня 1989 року ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 за новозбудованим будинком зареєструвано земельну ділянку площею 600 кв. м. Актом та схемою виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки будівель від 10 серпня 1989 року встановлено межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_9 26 жовтня 1989 року ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право особистої приватної власності на вищевказаний жилий будинок.

25 січня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу державного майна представництво регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області продало МПП "Сопів" майно та приміщення торгово-комерційного підприємства "Косачівка", загальною площею 47,8 кв. м, що становило 46/100 частин будинку, яке розташовано по АДРЕСА_1.

21 вересня 1999 року пп. 9 п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1 тис. кв. м, розташовану по АДРЕСА_2. Актом установлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 24 вересня 1999 року встановлено в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_2.

18 лютого 2000 року ОСОБА_9 отримав державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_2.

Відповідно до статуту МПП "Сопів", затвердженого протоколом загальних зборів від 21 травня 2009 року, ОСОБА_3 є засновником і власником цього підприємства.

На підставі договору дарування від 12 лютого 2010 року ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1.

22 лютого 2012 року МПП "Сопів" та ОСОБА_3 звернулись з заявою про свою згоду на поділ земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку АДРЕСА_1, згідно з якою у користуванні МПП "Сопів" перейде земельна ділянка площею 0,0083 га, а ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 0,0600 га.

20 березня 2012 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до міського голови про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 600 кв. м.

19 квітня 2012 року рішенням Коломийської міської ради Івано- Франківської області ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилих будинків, площею 600 кв. м, по АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. 9 листопада 2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 2012 року, спадкоємцем майна ОСОБА_9 є його дочка - ОСОБА_4, а спадковим майном є земельна ділянка, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_2.

29 листопада 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку.

Протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17 грудня 2012 року встановлено перекриття земельної ділянки по АДРЕСА_1 з земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

8 лютого 2013 року листом управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області ОСОБА_3 повідомлено про те, що за наслідками перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17 грудня 2012 року її технічна документація по інвентаризації земельної ділянки повернута на доопрацювання у зв'язку з перетином її земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

11 березня 2013 року листом управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області також повідомило ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка, право власності на яку вона має намір зареєструвати, перекривається із земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Судом такожустановлено, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 24 листопада 2014 року має місце накладка земельної ділянки, що вказана у державному акті на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_4, на кадастровий план земельної ділянки, що виготовлений ОСОБА_3, площа цієї накладки становить 0,0172 га.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2015 року конфігурація земельної ділянки і її площа, яка державним актом на право власності на земельну ділянку від 18 лютого 2000 року передана у власність ОСОБА_9 не відповідають земельній ділянці, яка згідно з технічною документацією ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" обліковувалась за його будинком АДРЕСА_2. Встановлено, що є накладки (перекриття) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, площа накладеної земельної ділянки становить 0,0172 га.

Отже, спір між сторонами виник щодо площі накладення земельної ділянки ОСОБА_4, розташованої по АДРЕСА_2 на земельну ділянку ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1, яка становить 0,0172 га.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 й задовольняючи позов ОСОБА_4, не звернув увагу на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗК України 1990 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

У ч. 1 ст. 30 ЗК України (1990 року) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Аналогічна норма міститься і у ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Згідно з ч. 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

У п. 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 362 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР (2874а-07) " встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно із п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У зв'язку з цим посилання судів на те, що у ОСОБА_3 відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, не може бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не дослідив і не дав належної оцінки рішенню виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів від 27 жовтня 1982 року, яким затверджено матеріали обмірів земель, конфігурацій присадибних ділянок, у тому числі земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею по фактичному користуванню 3 300 кв. м. Тобто судом не перевірено, чи вказаним рішенням виконавчого комітету міської ради підтверджується, що зазначена земельна ділянка, частина якої є спірною, обліковувалась за будинком АДРЕСА_1, чи затверджені її межі, оскільки саме з цієї земельної ділянки виділялась земельна ділянка ОСОБА_3

Встановлення зазначених фактичних обставин має важливе юридичне значення, оскільки під вказаний житловий будинок (№ 45) земельна ділянка виділялась раніше, ніж під житловий будинок АДРЕСА_2.

Крім того, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону не звернув увагу на генеральний план земельної ділянки по АДРЕСА_1, в якому вказано, що станом на 8 лютого 1989 року за цим будинком обліковується земельна ділянка 0,0865 га. Після того, як, за твердженнями ОСОБА_3, ОСОБА_9 перемістив межу між земельними ділянками, залишилось 0,0683 га, у тому числі і спірних 0,0172 га.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.