Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернової Людмили Володимирівни про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача банківських послуг, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2017 року,

У листопаді 2016 року головний державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернова Л.В. звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, ухваленого Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/840/15-ц про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_5 грошових коштів.

У заяві заявник просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на один рік, оскільки існують обставини, що тимчасово ускладнюють виконання рішення суду, а саме: події, пов'язані з політичною кризою, воєнними подіями на сході України та окупацією Автономної Республіки Крим, які призвели до відтоку коштів, розміщених на рахунках фізичних та юридичних осіб ПАТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2017 року, у задоволенні заяви головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернової Л.В. про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надаючи оцінку викладеним у заяві головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернової Л.В. про відстрочення виконання рішення суду обставинам, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви. При цьому суди правильно вважали, що задоволення такої заяви призведе до порушення та обмеження законних прав позивача на стадії виконання рішення суду.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявників є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин ухвали судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2017 року залишити без змін.