розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року,

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 01 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит своєчасно не повернув, внаслідок чого за ним станом на 29 лютого 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 33 573 грн 33 коп., з якої: 4 996 грн 20 коп. - заборгованість за кредитом, 26 502 грн 21 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 574 грн 92 коп. - штраф (процентна складова).

Просило стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 33 573 грн 33 коп.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Судами встановлено, що 29 вересня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про надання кредитної картки "Універсальна" з кредитним лімітом у розмірі 500 грн зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 01 жовтня 2007 року ОСОБА_6 відкрито рахунок (а. с. 8).

ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит своєчасно не повернув, внаслідок чого за ним, згідно з розрахунком, утворилася заборгованість у розмірі 33 573 грн 33 коп., з якої: 4 996 грн 20 коп. - заборгованість за кредитом, 26 502 грн 21 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 574 грн 92 коп. - штраф (процентна складова).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 25 березня 2016 року строк дії кредитної картки ОСОБА_6 - квітень 2009 року (а. с. 7).

У статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї нормипочаток перебігу позовної давності збігається з моментом виникненняу зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 1 ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судами встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості останній платіж за кредитною карткою відповідача здійснено 08 серпня 2008 року, а з позовом банк звернувся лише у квітні 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, суди зробили правильний висновок про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого просив відповідач.

Посилання заявника у касаційній скарзі на правові позиції, які містяться у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-249цс15 та від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13, не заслуговують на увагу, оскільки в них містяться відмінні правовідносини ніж у розглянутій справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року залишити без змін.