Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Коротуна В.М., суддів: за участю представника позивача Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Лучинського В.В., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2016 року,

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 11 грудня 2007 року до Артемівського відділення філії публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"; банк) відповідачами подана анкета-заява на отримання споживчого кредиту. 24 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_8 укладено (підписано) кредитний договір № 5895544, за умовами якого банк зобов 'язується надати позичальнику кредит у розмірі 660 000 гривень на умовах, викладених у договорі, із зобов 'язанням відповідача використати кошти за цільовим призначенням, сплатою відсотків та поверненням кредиту в обумовлені строки. На забезпечення виконання зобов 'язань за кредитним договором 24 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки № 5936937, за умовами якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення площею 736,40 кв. м по АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що позичальником належним чином не виконувались умови кредитного договору, у зв 'язку з чим станом на 10 грудня 2013 року утворилась прострочена заборгованість у розмірі 837 829 гривень 95 копійок, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 570 475 гривень 88 копійок; заборгованість за відсотками - 169 666 гривень 27 копійок; пеня - 91 087 гривень 80 копійок та штраф за порушення п. п. 4.3.2 - 4.3.6 кредитного договору у розмірі 6 600 гривень, яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_8 на свою користь, а також звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням вартості предмета іпотеки порядку виконавчого провадження.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. У касаційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19)

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв 'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов 'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов 'язаний виконати свій обов 'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов 'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов 'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов 'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судами встановлено, що згідно з п. 1.1 та пп. 1.2.1, 1.2.2 п. 1.2 ст. 1 кредитного договору кредит у розмірі 660 000 гривень надається ОСОБА_8 за умови рефінансування (погашення) заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № 5211361 у розмірі 177 154 гривні 82 копійки. Інша частина коштів за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5895544 у розмірі 482 845 гривень 18 копійок ОСОБА_8 мала право використати на свій розсуд відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 2.1.7 договору доказом рефінансування (погашення) заборгованості повинно бути належним чином оформлене платіжне доручення на переказ відповідачем коштів у розмірі 177 154 гривні 82 копійки. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів видачі банком кредитних коштів, пославшись на те, що наданий представником позивача меморіальний ордер від 24 грудня 2007 року № 384037876 в підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_8 грошових коштів поданий суду не в оригіналі та не містить підпису останньої. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що меморіальний ордер від 24 грудня 2007 року № 384037876 (на перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1, що відкривається позичальнику банком) наданий позивачем в копії, не містить обов 'язкових реквізитів (підпису осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, відбиток печатки та штампу), встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Крім того, в його тексті як платник, отримувач, банк платника і банк отримувача зазначено "Артемівське відділення Філії ПУМБ в м. Донецьку", в той час, як кредитний договір укладався юридичною особою - ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк". Крім того, зазначив, що відповідно до вимог п. 676 ст. 8 "Бухгалтерський облік і звітність. 8.2 Бухгалтерський облік" п останови Правління Національного б анку України від 08 грудня 2004 року № 601 (z1646-04) меморіальні ордери та платіжні доручення за довгостроковими кредитами повинні зберігатися п 'ять років після погашення кредиту як у банках України, так і в філіях, представництвах та відділеннях банків, при цьому послався на те, що п. 2.3.2 кредитного договору передбачено надання кредиту безготівковим шляхом, а не видачею готівки, і банком не надано будь-яких документів на підтвердження знищення документів, які могли бути доказами видачі коштів, а також, що відповідно до п. 6.11. ст. 6 кредитного договору він діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов 'язань.

Врахувавши, що банком як доказ зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 та перерахування грошових коштів у розмірі 177 154 гривні 82 копійки, а також нарахування та сплату частини процентів за користування кредитом та часткове виконання зобов 'язань надано оборотно-сальдові відомості без доказів відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1, реєстрації його в книзі реєстрації відкритих рахунків, видачі картки відповідачу ОСОБА_8 для можливості користування зазначеним рахунком та бухгалтерських документів (меморіального ордера, платіжного доручення тощо) про виконання зазначених банківських операцій, суд дійшов висновку, що така відомість не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання умов п. 1.1 та п. п. 1.2.1. 1.2.2. п. 1.2 кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 5895544. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають. Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов 'язків. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов 'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так, на підтвердження наявності зобов 'язань за кредитним договором банком надані підписані ОСОБА_8 оригінали актів огляду об 'єкта нерухомості (предмета іпотеки) - нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та укладеного в забезпечення зобов 'язань за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5895544 - договір іпотеки від 24 грудня 2007 року № 5936937, на підставі якого до Єдиного реєстру заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис про накладення заборони на предмет іпотеки за цим договором (а. с. 21-32 т.1). Без з 'ясування інформації, яка міститься в оборотно-сальдових відомостях з посиланням лише на відсутність доказів відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1, реєстрації його в книзі реєстрації відкритих рахунків, видачі картки відповідачу ОСОБА_8 для можливості користування зазначеним рахунком та бухгалтерських документів (меморіального ордеру, платіжного доручення тощо) про виконання зазначених банківських операцій, висновок суду про неналежність цього доказу є передчасним. З огляду на умови надання кредитних коштів - шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, судом не враховано, що за змістом п. 777 ст. 8 "Бухгалтерський облік і звітність. 8.2 Бухгалтерський облік"

Постанови Правління Національного Банку України від 08 грудня 2004 року № 601 (z1646-04) (далі - Постанова) строк зберігання журналу видачі БПК та ПІН-конвертів у філіях, представництвах відділеннях банку становить три роки, натомість послався на п. 676 Постанови, відповідно до якого меморіальні ордери та платіжні доручення за довгостроковими кредитами повинні зберігатися п 'ять років після погашення кредиту як у банках України, так і в філіях, представництвах та відділеннях банків, а тому висновок про відсутність документів, що підтверджують видачу кредитних коштів, є помилковим. З урахуванням викладеного, а також заяви ОСОБА_8 від 10 березня 2011 року про визнання заборгованості за кредитним договором № 5895544 та зобов 'язання погасити її до кінця 2011 року(а. с. 41 т. 3), висновок суду першої інстанції про відсутність доказів видачі банком кредитних коштів та отримання їх позичальником, в порушення ст. 215 ЦПК України, здійснений без наведення мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з 'ясуванню обставин справи: роз 'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов 'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 179 ЦПК України при ухваленні рішень судами повинні враховуватись всі факти, що є предметом доказування. За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об 'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції викладеного не врахував, належним чином не перевірив обставини, якими обґрунтовувалися вимоги банку, та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, як похідного зобов 'язання, наданого на забезпечення виконання умов кредитного договору. Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

В порушення вказаних вимог, апеляційний суд, переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, викладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про залишення рішення без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ