розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив розірвати договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, укладений 22 квітня 2010 року із відповідачем, посилаючись на невиконання останньою умов договору щодо сплати орендної плати, а також на те, що відповідач безпосередньо не використовує земельну ділянку, а безпідставно передала іншій особі - фермерському господарству "Кондор-С".

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року, позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 22 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, зареєстрований у Новобузькому окрузі реєстрації 21 липня 2010 року за № 041049306628.

Вирішено питання про судові витрати.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідач порушила істотні умови договору оренди землі, без погодження з орендодавцем та без укладення договору суборенди, передала належну позивачу земельну ділянку в користування іншій юридичній особі - фермерському господарству "Кондор-С". При цьому зміна умов договору оренди в письмовій формі за взаємною згодою сторін не проводилася.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,45 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю.

22 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Новобузькому окрузі реєстрації 21 липня 2010 року за № 041049306628.

Пунктами 9, 10, 11 цього договору визначено розмір, строки та порядок сплати орендної плати.

А також підстави розірвання договору оренди, а саме: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; а також з інших підстав, визначених законом.

Із довідки Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 19 травня 2016 року № 389 вбачається, що належний ОСОБА_3 земельний пай (земельна ділянка) площею

5,45 га знаходить в обробітку фермерського господарства "Кондор-С".

Відповідно до листа Новобузького РС УДМС України в Миколаївській області від 23 лютого 2016 року № 314 ОСОБА_4 20 листопада 2012 року знята з реєстрації місця проживання у зв'язку з вибуттям до м. Ялта Автономної Республіки Крим.

Орендна плата за користування належною йому земельною ділянкою виплачувалася позивачу в бухгалтерії фермерського господарства

"Кондор-С", проте на видаткових касових ордерах стояв підпис та печатка ОСОБА_4, що не заперечували сторони.

У січні 2016 року ОСОБА_3 направив ОСОБА_4 вимогу про дострокове розірвання договору оренди землі, через порушення нею умов цього договору щодо сплати орендної плати, а саме її затримки, та передачу земельної ділянки у користування іншій особі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 5, 8, 13, 21, 22, 25, 30, 32, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар безпосередньо приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, орендна плата вноситься безпосередньо орендарем, орендар безпосередньо обробляє орендовану земельну ділянку, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою орендодавця і орендаря.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 93 ЗК України передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Договором оренди землі від 22 квітня 2010 року не передбачено право орендаря на передачу орендованих земельних ділянок у суборенду, і сторони не надали суду інших договорів, окрім договору оренди землі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

За правилами ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених

ст. ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту ст. ст. 24 та 25 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV (161-14) ) припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону № 161-XIV.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 12 лютого 2014 року у справі № 6-166цс13, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, встановивши, що з 2012 року відповідач господарської діяльності із цільового використання орендованої земельної ділянки не здійснювала, а навпаки, без погодженням з орендодавцем, залучила інше сільськогосподарське підприємство до обробітку цієї земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про порушення ОСОБА_4 визначених Законом України "Про оренду землі" (161-14) прав орендодавця, що є підставою дострокового розірвання договору оренди на вимогу останнього.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.