розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватної експертно-консультативної комерційної фірми "Автоплюс" про стягнення майнової шкоди за касаційною скаргою приватної експертно-консультативної комерційної фірми "Автоплюс" на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року,

У серпні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу автомобіля № 010 від 15 травня 2014 року ОСОБА_1 придбала у приватної експертно-консультативної комерційної фірми "Авто плюс" (далі - ПЕККФ "Авто плюс") автомобіль BYD S 6 вартістю 215 990 грн. Їй була видана сервісна книжка, в якій зазначено, що нові автомобілі BYD, які призначені для некомерційного використання, мають гарантію строком 3 роки або 100 000 км пробігу з дня продажу. ОСОБА_1 своєчасно проходила технічне обслуговування автомобіля на технічній базі відповідача, самостійного ремонту чи розборки не вчиняла, автомобіль використовувався виключно для сімейних потреб.

22 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про гарантійний випадок у зв'язку з постійним горінням на панелі приладів автомобіля індикатора несправності подушки безпеки. У подальшому у процесі експлуатації автомобіля з 22 вересня 2014 року по 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 тричі зверталася на СТО відповідача для усунення цієї несправності автомобіля. Крім того, у липні-серпні 2015 року вона неодноразово зверталася до відповідача із заявою про гарантійний ремонт, оскільки система безключового доступу до автомобіля не працювала, автомобіль декілька разів глох на дорозі і вона вимушена була за допомогою евакуатора транспортувати його спочатку додому, а потім на СТО ПЕККФ "Автоплюс" для проведення гарантійного ремонту.

З урахуванням викладених обставин, а також уточнених позовних вимог, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь майнову шкоду в сумі 6 314,86 грн, яка пов'язана з витратами на проїзд з м. Конотоп у м. Суми та витратами на транспортування автомобіля до СТО, а також відшкодувати витрати на правову допомогу.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнено з ПЕККФ "Автоплюс" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 6 314,86 грн на відшкодування майнової шкоди та 3 784,91 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року скасовано в частині стягнення витрат на правову допомогу та ухвалено в цій частині нове про відмову у позові.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 15 травня 2014 року між ПЕККФ "Автоплюс" та ОСОБА_1 укладений договір № 010 купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого остання придбала автомобіль BYD S 6 вартістю 215 990 грн, і 16 травня 2014 року вказаний автомобіль разом з відповідними документами на нього за актом приймання-передачі їй передано.

Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1, яка це право набула у шлюбі з ОСОБА_2

Згідно з п.5.2 договору купівлі-продажу продавець надає гарантію покупцю на товар на умовах, зазначених в угоді з гарантійного обслуговування автомобілів, що є невід'ємною частиною цього договору.

Уповноваженим постачальником послуг у місті Суми визначено ПЕККФ "Автоплюс".

У зв'язку з необхідністю проведення технічного обслуговування та ремонту автомобіля позивач регулярно зверталася до відповідача з метою отримання послуг з технічного обслуговування автомобіля, а 22 вересня 2014 року, 3 липня 2015 року та 5 серпня 2015 року - із заявою про гарантійні випадки та проведення ремонту.

У зв'язку з гарантійним ремонтом належного позивачу транспортного засобу, вони витратили на проїзд автобусом з м. Конотоп до м. Суми 798,96 грн, на транспортування транспортного засобу евакуатором на СТО у м. Суми 2 липня 2015 року - 2 300 грн, 3 серпня 2015 року - 640 грн, 5 серпня 2015 року - 2 576 грн, а всього витратили 6 314,96 грн.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, види діяльності - оренда автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

З актів здачі-прийому виконаних робіт та товарних чеків судами встановлено, що ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 за послуги евакуатора 5 516 грн.

Згідно з актом обстеження транспортного засобу від 5 серпня 2015 року, складеним комісією у складі працівників ПЕККФ "Автоплюс": заступника директора ОСОБА_5, в.о. інспектора по гарантії ОСОБА_6, електрика ОСОБА_7, при проведенні обстеження транспортного засобу BYD S 6 встановлено, що він використовувався за цільовим призначенням; виявлено, що з ладу вийшла система безключового доступу та старт-стоп двигуна; визначено обсяг заходів, необхідних для усунення виявленого дефекту.

Із рекламаційного акта від 7 серпня 2015 року вбачається, що виявлені недоліки, а саме несправність системи контролю ключа, кнопки старта та розподілювача панелі приборів, підлягають усуненню в порядку, передбаченому Порядком гарантійного ремонту (обслуговування).

П. 18 Порядку передбачено, що технічне обслуговування протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ виконується для споживача за плату, якщо інше не передбачено виробником (продавцем) чи умовами договору купівлі-продажу. Виявлені при цьому недоліки ДТЗ усуваються безоплатно у порядку, вказаному в розділі "Процедура гарантійного ремонту ДТЗ".

Відповідно до п. 20 Порядку у разі виявлення у процесі експлуатації ДТЗ недоліку або істотного недоліку споживач має право звернутися до Виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених у сервісній книжці, за власним вибором. Підставою для розгляду вимоги споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ є письмова заява споживача, що складається у довільній формі та має містити опис недоліку, з приводу якого звертається споживач, а також вимоги споживача.

Згідно п. 21 Порядку для виконання гарантійного ремонту ДТЗ доставляється споживачем на один із пунктів сервісної мережі з компенсацією виконавцем (продавцем, виробником) споживачу підтверджених витрат на транспортування ДТЗ.

Якщо неможливо доставити ДТЗ своїм ходом, він транспортується в інший спосіб і доставляється до найближчого пункту сервісної мережі, означеного в сервісній книжці, виконавцем.

За домовленістю з виконавцем споживач за власний рахунок може доставити ДТЗ на гарантійний ремонт до найближчого пункту сервісної мережі. Якщо для усунення недоліку необхідно провести гарантійний ремонт ДТЗ, підтверджені витрати споживача компенсуються виконавцем, продавцем або виробником.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, виходив із того, що для виконання гарантійного ремонту автомобіль позивачів транспортувався до сервісного пункту у м. Суми евакуатором, послуги якого були оплачені ОСОБА_1 Також позивачами були витрачені кошти на проїзд з м. Конотоп у м. Суми, що пов'язані з гарантійним ремонтом, тому мають бути відшкодовані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині витрат на правову допомогу та відмовляючи у їх відшкодуванні, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не довели суду належними і допустимими доказами надання їм правової допомоги, оскільки відсутні розрахунки та відповідні докази, а саме акти виконаних робіт і документи, що підтверджують оплату таких послуг.

Доводів щодо незаконності рішення апеляційної інстанції у цій частині касаційна скарга не містить.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів у частині відшкодування майнової шкоди не спростовують, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року у цій частині та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Твердження заявника про недобросовісне здійснення позивачем своїх процесуальних прав, оскільки заява про залишення частини позовних вимог без розгляду немотивована, є безпідставні, так як суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам викладеним у апеляційній скарзі, відхилення яких у частині відшкодування майнової шкоди суд мотивував з посиланням на положення закону, яким керувався.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватної експертно-консультативної комерційної фірми "Автоплюс" відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року у частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та рішення апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.