розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, заінтересована особа - виконавчий комітет Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини після матері, посилаючись на те, що необхідність встановлення цього юридичного факту зумовлена оформленням її права на спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1. При зверненні до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з невстановленням факту прийняття спадщини після матері. Вказувала, що вона фактично прийняла спадщину, вступила в управління і володіння спадковим майном, зокрема, має у володінні правовстановлюючі документи на квартиру та інші документи, видані спадкодавцю.

Враховуючи наведене, просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері - ОСОБА_3

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року заяву задоволено.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері - ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року, постановленою за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт на ОСОБА_4, однак він спадщину не прийняв і від прийняття спадщини відмовився у грудні 2011 року.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК Української РСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 вступила в управління і володіння спадковим майном, отже, фактично прийняла спадщину.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, встановив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2012 року визнано спадщину, яка складається із квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та квартиру передано у власність територіальної громади м. Кривого Рогу.

Після визнання спадщини відумерлою ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Центрального-Міської районної ради набула у власність спірну квартиру, зареєструвала її, проживає в квартирі разом із сім'єю і сплачує необхідні платежі.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд виходив з того, що доводами, наведеними у апеляційній скарзі, не спростовується висновок суду першої інстанції про прийняття спадщини заявником.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що факт прийняття заявником спадщини після матері підтверджується наданими суду правовстановлюючими документами на спадкове майно та письмовими доказами щодо відмови спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини.

Крім цього, на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 будь-яких прав на квартиру, що ввійшла до складу спадщини, не мала, а рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2012 року, яким визнано спадщину відумерлою, скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2015 року з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року залишити без змін.