розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Ваш Авто" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Ваш Авто" на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 12 жовтня 2007 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який без її згоди 13 лютого 2016 року уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "ЛК "Ваш Авто") договір фінансового лізингу. Відповідно до умов зазначеного договору товариство зобов'язалось придбати транспортний засіб автомобіль марки GEELY Emgrand 7 та передати ОСОБА_4 в користування на строк та на умовах, передбачених договором. Вартість предмета лізингу у п. 8.2 договору визначена на рівні 9 996,36 доларів США, що еквівалентно 274 900 грн. На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_4 сплатив 30 тис. грн., які є їхньою спільною власністю.

Посилаючись на те, що вона не давала згоди на укладення договору фінансового лізингу, а лізингові платежі сплачуються за рахунок спільних коштів подружжя, ОСОБА_3 просила визнати зазначений договір недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір фінансового лізингу від 19 лютого 2016 року, укладений між ТОВ "ЛК "Ваш Авто" та ОСОБА_4 недійсним. Стягнуто з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 30 тис. грн., сплачених за договором фінансового лізингу від 19 лютого 2016 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_4 не отримав згоду дружини, ОСОБА_3, на укладення договору фінансового лізингу, який виходить за межі дрібного побутового, що є підставою для визнання його недійсним.

Проте повністю з таким висновком судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 13 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛК "Ваш Авто" було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого товариство зобов'язалось придбати транспортний засіб автомобіль марки GEELY Emgrand 7 та передати ОСОБА_4 в користування на строк та на умовах, передбачених договором. Вартість предмета лізингу визначена на рівні 9 996,36 доларів США, що еквівалентно 274 900 грн.

На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_4 сплатив 30 тис. грн.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що вона як дружина ОСОБА_4 не давала згоди на укладення зазначеного договору, який виходить за межі дрібного побутового.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом ст. ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, п. 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року № 6-533цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Крім того, п. п. 17.4, 17.6 договору фінансового лізингу ОСОБА_4 підтвердив, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ "ЛК "Ваш Авто", що стосуються змісту даного договору та додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв'язку з укладенням та виконанням даного договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього, ознайомлений з умовами внутрішніх правил лізингодавця, представником ТОВ "ЛК "Ваш Авто" надано лізингоодержувачу повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення договору та додатків до нього. ОСОБА_4 своїм підписом засвідчив, що послуга з фінансового лізингу, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку лізингодавця або його представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суди наведеного не врахували та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірили, чи знало ТОВ "ЛК "Ваш Авто" про відсутність згоди ОСОБА_3 на укладення договору та не дали належної правової оцінки умовам договору фінансового лізингу, зокрема п. п. 17.2 - 17.3, відповідно до яких ОСОБА_4 засвідчив, що має згоду іншого з подружжя на укладення цього договору, договір укладений в інтересах сім'ї та товар, який буде придбаний на підставі цього договору, буде використовуватися на потреби сім'ї.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положень ч. 2 ст. 369 ЦК України, якою встановлено, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом, а також не звернули уваги, що у випадку вчинення правочинів, в яких грошові кошти є не предметом договору, а засобом платежу, письмової згоди законом прямо не вимагається.

Отже, суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірили; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановили; не визначились які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Ваш Авто" задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.