розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", ОСОБА_5, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України у ході проведення виконавчого провадження № 29617357 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зокрема, державний виконавець наклав арешт на магазин-склад НОМЕР_1 загальною площею 194,60 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_4 вважала, що на вищезазначене майно не може бути накладено арешт, оскільки воно перебуває у неї в іпотеці, як майно, яке забезпечує виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № 11368225000 від 4 липня 2008 року, за яким вона набула права вимоги згідно договору відступлення права вимоги від 25 березня 2015 ороку.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просила звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з майна, належного на праві власності ОСОБА_5, а саме: магазин-склад НОМЕР_1 загальною площею 194,60 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, накладене відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України згідно з постановою від 28 березня 2012 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 8 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Звільнено з-під арешту та знято заборону відчуження з майна, належного на праві власності ОСОБА_5, а саме: магазину-складу НОМЕР_1 загальною площею 194,60 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, накладене відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України згідно з постановою від 28 березня 2012 року.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_4 зазначала, що у зв'язку із накладенням арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 вона позбавлена можливості реалізувати своє право на погашення існуючої заборгованості, як іпотекодержатель.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив ці доводи позивача, на які вона посилалася як на підставу подання даного позову до суду, та з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначившись з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність таких доводів ОСОБА_4, оскільки судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що після накладення арешту 28 березня 2012 року на нерухоме майно державним виконавцем здійснювалися заходи по його реалізації, а отже і що відповідачами порушується пріоритетність права позивача на задоволення своїх вимог за рахунок цього ж майна. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_4 як іпотекодержателю було відмовлено у задоволенні її вимог за рахунок предмету іпотеки в зв'язку із наявним арештом.

Таким чином, ОСОБА_4 не довела суду належними і допустимими доказами, яким чином внаслідок лише факту накладення арешту на майно порушуються її права, свободи та інтереси, та які у порядку ст. 3 ЦПК України у зв'язку із порушенням - підлягають захисту.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.