розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру України в Кіровоградській області про поновлення строку на звернення до суду та визнання права власності на земельну частку (пай), за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 19 серпня 1983 року до 21 січня 2000 року працювала в колгоспі ім. 40-річчя Жовтня, який в подальшому реформовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Кетрисанівське" (далі - КСП "Кетрисанівське"). Членство в КСП "Кетрисанівське" припинила у 2000 році у зв'язку з ліквідацією господарства. У 1997 році на зборах трудового колективу КСП "Кетрисанівське", де затверджувався список осіб, що додавався до протоколу загальних зборів членів підприємства для отримання державного акта на право колективної власності на землю, не була присутня через тяжку хворобу батьків. Зазначала, що нещодавно вона дізналась, що не була включена у список осіб, яким було надано сертифікати на земельну частку (пай), в той час, як на її неодноразові звернення до сільської ради з питання належності права на земельну частку (пай) отримувала відповідь, що їй земельний пай не належить.

Вважала, що має право на земельну частку (пай) із земель КСП "Кетрисанівське".

Ураховуючи наведене, просила визнати поважною причиною пропущення строку на звернення до суду, поновивши його, та визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у складі земель резервного фонду сільської ради у розмірі 8,83 га, зобов'язати відповідачів забезпечити надання у власність земельної ділянки в розмірі середньої земельної частки (паю) по КСП "Кетрисанівське" за рахунок земель державної власності (запасу чи резерву).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поновлення строку на звернення до суду скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в поновленні строку. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із відсутності доказів на підтвердження того, що позивач була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту на право колективної власності, виданого 16 квітня 1997 року КСП ім. 40-річчя Жовтня.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що згідно записів в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_3 19 серпня 1983 року прийнята в члени колгоспу ім. 40-річчя Жовтня та на посаду вихователя дитячого садка.

28 листопада 1995 року ОСОБА_3 звільнена з роботи за власним бажанням та 24 лютого 1996 року виключена з членів колгоспу по рішенню зборів уповноважених згідно протоколу № 2.

16 квітня 1997 року КСП ім.40-річчя Жовтня Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області отримало державний акт на право колективної власності на землю.

КСП ім.40-річчя Жовтня Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області було реформовано в КСП "Кетрисанівське" (точна дата не встановлена).

12 червня 1997 року ОСОБА_3 прийнята в члени КСП "Кетрисанівське" та зарахована на посаду завідуючої дитячого садка.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась, зокрема, на те, що на момент отримання КСП "Кетрисанівське" державного акта на право колективної власності на землю вона була членом зазначеного КСП та згодом була включена до додаткового списку на розпаювання землі, тому має право на земельну частку (пай).

Проте членство позивача в колгоспі на момент отримання саме КСП ім.40-річчя Жовтня Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області державного акта на право колективної власності на землю - 16 квітня 1997 року спростовується наведеними вище обставинами.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Встановивши, що станом на 16 квітня 1997 року (дату отримання КСП ім. 40-річчя Жовтня державного акту на право колективної власності на землю) позивач не працювала в колгоспі та не була його членом, суди правильно застосували положення Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) та прийшли правильного висновку, що позивач не набула права на земельну частку (пай) п. 2 наведеного Указу.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач ОСОБА_3 була включена до додаткового списку на розпаювання землі членів КСП "Кетрисанівське", що є підставою для визнання за нею права власності на земельну частку (пай) не ґрунтується на законі.

Так, порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям врегульовано Указом Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) .

Пунктом 2 наведеного Указу встановлено, що особа набуває право на земельну частку (пай) вразі включення її до списку, який додається саме до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судом вірно застосованої норми матеріального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.