розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою її представником - ОСОБА_7, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2010 року близько 13:40 год.сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_5 на праві власності автомобіля марки "Мерседес С200", номерний знак НОМЕР_1,під керуванням водія ОСОБА_6, яка рухаючись по вул. Університетській унапрямку вул. Грибоєдова в м. Ужгороді, об'їжджаючи вибоїни, прийняла ліворуч, у зв'язку з чим допустилазіткнення з автомобілем "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2, яким на підставі довіреності керував він, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водії тілесні ушкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_6, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту від 12 серпня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2, становить 70 498 грн 09 коп.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд: стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь 72 873 грн 23 коп. на відшкодування майнової шкоди, яка складається із: вартості матеріального збитку в розмірі 70 498 грн 05 коп., витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку в розмірі 400 грн і витрат за користування таксі у розмірі 1 975 грн 14 коп.; 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 70 898 грн 05 коп. на відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 709 грн 89 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції в частині з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 70 898 грн 05 коп. на відшкодування майнової шкоди змінено, зменшивши її розмір до 66 986 грн. У решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суди (апеляційний суд зменшив розмір стягнутої майнової шкоди), на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, врахувавши роз'яснення, надані судам у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_6 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, її вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлено, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого позивачу завдано майнової та моральної шкоди.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_6 не є власником автомобіля марки "Мерседес С200", номерний знак НОМЕР_1, не є підставою для скасування законних судових рішень, оскільки вона управляла автомобілем, порушила Правила дорожнього руху, тому має нести цивільно-правову відповідальність. При цьому ОСОБА_6 не довела, що ОСОБА_4 незаконно управляв автомобілем "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, яку має спростувати відповідач, а позивач не повинен доводити його вину, однак ОСОБА_6 дану обставину не спростувала, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Визначаючи розмір завданої ОСОБА_4 шкоди, апеляційний суд обґрунтовано виходив із вартості транспортного засобу на час його пошкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищувала ринкову вартість автомобіля "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану її представником - ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року у незміненій при апеляційному розгляді частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.