розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третя особа - відділ опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником - ОСОБА_7, на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року,

У вересня 2015 року ОСОБА_4, в інтересах якого діяла опікун ОСОБА_7, звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на початку 1970-х років поблизу будинку своїх батьків він побудував за власний кошт будинок загальною площею 100,3 кв. м по АДРЕСА_1. З 1984 року він є фактичним володільцем вищевказаного домоволодіння, володіючи ним безперервно більше десяти років. Разом з тим вказаний будинок на праві власності зареєстрований за його рідною сестрою - ОСОБА_6, відповідачем по справі, яка є громадянкою Російської Федерації і постійно проживає на території Росії.

З урахуванням викладеного, оскільки він добросовісно заволодів майном ОСОБА_6 і відкрито та безперервно володіє цим майном протягом десяти років, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на вказаний житловий будинок; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок; видане 3 серпня 1979 року на ім'я ОСОБА_6 та визнати припиненим право власності ОСОБА_6 на цей житловий будинок.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, суди, вірно застосувавши положення ст. ст. 328, 344 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1, право власності на який за набувальною давністю просив визнати позивач, на законних підставах належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6, яка від права власності на будинок не відмовлялась.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_7, відхилити.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року залишити без змін.