розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - на рішення Придніпровського районного суду

м. Черкаси від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 1994 року по 2005 рік її батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Після розлучення батьків вона перебуває на утриманні матері, однак заробітку останньої не достатньо на утримання їх обох. До 30 вересня 2016 року із заробітку відповідача на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2016 року на її користь стягувались аліменти на її утримання.

У 2016 році вона продовжила навчання в університеті Лазарського, який знаходиться у м. Варшаві Республіки Польша та є студенткою 3 року навчання І ступеня напрямку "Міжнародні відносини", форма навчання -денна, термін навчання до 31 березня 2017 року, сума оплати за навчання у 2016-2017 академічному році складає 5 509 злотих.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 має стабільний дохід, так як є військовослужбовцем Збройних Сил України, інших утриманців не має, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу(заробітку) щомісячно на час навчання та до досягнення 23 років, починаючи з дня подання заяви до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у зв'язку з навчанням в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків та доходів, починаючи з 20 жовтня 2016 року та до закінчення навчання чи досягнення 23 років, що настане раніше.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши приписи ст. 199 СК України та роз'яснення, викладені у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, тоді як відповідач має можливість надавати таку допомогу, на підтвердження протилежного ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.