розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 05 січня 1991 року по 26 травня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Зазначала, що вона є інвалідом І групи, проте після розірвання шлюбу відповідач не надає їй будь-якої матеріальної допомоги, не зважаючи на те, що має таку можливість.

Посилаючись на те, що вона потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, тоді як відповідач має високий дохід, просила cтягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дружини інваліда І групи щомісячно аліменти, починаючи з 03 червня 2015 року протягом строку її інвалідності.

Допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дружини інваліда І групи щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), починаючи з 03 червня 2015 року протягом строку її інвалідності.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання щомісячно в розмірі 1/6 частини від усіх доходів заробітку (доходу), починаючи з 03 червня 2015 року протягом строку її інвалідності.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, не визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, при цьому вимога про розмір аліментів не існує окремо від вимоги про стягнення аліментів, тому відсутні правові підстави для вирішення останньої шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі ст. 220 ЦПК України.

Крім того, визначаючи розмір аліментів, апеляційний суд, врахував приписи ст. 76 СК України, та обґрунтовано виходив із того, що інвалідність ОСОБА_4 виникла під час перебування сторін у шлюбі, відповідач отримує пенсії у розмірі 5 293 грн 81 коп., на його утриманні перебуває мати похилого віку, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів у частці (1/6) від усіх видів заробітку (доходу) у розмірі, що узгоджується з положеннями ст. 80 СК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,