розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" (далі - ТзДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод") втрачений заробіток за період з січня по жовтень 1992 року на загальну суму 4 692 грн 26 коп., за січень-линь та вересень-грудень 1993 року - 6 789 грн 20 коп., за 1994 рік - 16 204 грн 13 коп. та з січня по вересень 1995 року - 30 328 грн 26 коп., всього 57 993 грн 85 коп., та у рахунок відшкодування моральної шкоди 275 600 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював на ТзДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" з 1 жовтня 1989 року в цеху ВІМ інженером по налагодженню і випробуваннях ВПМ. 28 грудня 1989 року він отримав виробничу травму і перебував на лікуванні до 31 березня 1990 року. У зв'язку з обмеженням фізичних можливостей його було переведено інженером по налагодженню другої категорії без доплат до середньомісячного заробітку. Невиплатою середньомісячного заробітку йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 275 600 грн.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_3, який мав місце 28 грудня 1989 року, встановлено рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2005 року, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у 1992-1995 роках не визначався, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку за зазначений період.

Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював на ТзДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" з 1 жовтня 1989 року в цеху ВІМ інженером по налагодженню і випробуваннях ВПМ.

28 грудня 1989 року при виконанні трудових обов'язків, ОСОБА_3 отримав виробничу травму і перебував на лікуванні до 31 березня 1990 року.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2005 року встановлено факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_3, який мав місце 28 грудня 1989 року і зобов'язано відповідача скласти акт про даний нещасний випадок на виробництві.

Згідно з копії наказу від 23 червня 1988 року посадовий оклад ОСОБА_3 на посаді інженера по налагодженню відділу головного механіка з 1 липня 1988 року становив 170 карбованців.

Згідно з наказом № 95 від 21 березня 1990 року позивача було переведено інженером по налагодженню другої категорії відділу головного механіка та з 1 квітня 1990 року йому встановлений посадовий оклад у сумі 190 карбованців.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України РСР (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації несуть у відповідності з законодавством Союзу РСР і Української РСР матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну робітниками і службовцями каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1,4 ст. 456 ЦК УРСР (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплати потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 5, 10 Інструкції про порядок застосування Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, додаток до постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і президії ВЦРПС від 13 лютого 1985 року передбачено, що відшкодування шкоди полягає у виплаті потерпілому грошових сум в розмірі заробітку (або відповідної його частини), якого він втратив внаслідок втрати працездатності або зниження її, за вирахуванням пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також компенсації додаткових витрат, викликаних ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим попереднього заробітку або зменшенням його у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначається у відсотках до цього заробітку, що відповідають ступеню втрати ним професійної працездатності.

Факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_3, який мав місце 28 грудня 1989 року, встановлений рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2005 року, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у 1992-1995 роках не визначався, вперше стійка втрата працездатності була встановлена позивачу висновком МСЕК від 7 липня 2008 року, а тому правильними є висновки судів про відсутність підстав для відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку за вказаний період.

Оскільки не встановлено порушення норм законодавства про працю, правильними є висновки судів про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяння якої позивач пов"язував саме із невиплатою втраченого заробітку з часу отримання каліцтва.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.