розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Хорольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держземагентства у Хорольському районі Полтавської області, про визнання недійсними рішень Хорольської міської ради та скасування державних актів на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Хорольської міської ради про визнання недійсними рішень міської ради та скасування державних актів на землю, посилаючись на те, що 17 квітня 2013 року він отримав у спадщину 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на неприватизованій земельній ділянці.

Звернувшись до міської ради з питанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації з метою приватизації земельної ділянки, визначеної для обслуговування належної йому частини будинку, виявив порушення.

Такі порушення, на думку позивача, полягали в тому, що інший співвласник будинку ОСОБА_4 без згоди позивача приватизував більше половини земельної ділянки, яка розташована навколо спільного будинку.

У зв'язку з цим вважав незаконними та такими, що підлягають скасуванню, рішення пленарного засідання Хорольської міської ради 19-ї сесії 4-го скликання від 28 квітня 2004 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі в приватну власність земельних ділянок громадянам м. Хорол" щодо надання дозволу ОСОБА_4, рішення пленарного засідання Хорольської міської ради 23-ї сесії 4-го скликання від 26 жовтня 2004 року "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок громадянам м. Хорол" щодо ОСОБА_4 та державні акти на земельну ділянку серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 14 червня 2005 року, що видані на ім'я ОСОБА_4

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсними (незаконними): рішення пленарного засідання Хорольської міської ради 19 сесії 4-го скликання від 28 квітня 2004 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі в приватну власність земельних ділянок громадянам м. Хорол" щодо ОСОБА_4; рішення пленарного засідання Хорольської міської ради 23-ї сесії 4-го скликання від 26 жовтня 2014 року "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок громадянам м. Хорол" щодо ОСОБА_4

Скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 14 червня 2005 року, видані Хорольською міською радою на ім'я ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 були порушені права ОСОБА_3

Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду від 16квітня 2004 року № 7"Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) порядок користування земельною ділянкою встановлюється угодою між співвласниками домоволодіння, а при відсутності такої угоди права співвласників домоволодінню на земельну ділянку визначаються виходячи з розміру їх частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час виникнення спільної часткової власності (початкових часток в домоволодінні).

Згідно з п. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, успадкувавши його від матері ОСОБА_6

Інша Ѕ частини вказаного будинку належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 1973 року, зареєстрованого в Лубенському МБТІ від 24 грудня 1973 року за № 836.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 травня 1986 року ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_7 Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці держфонду в розмірі 600 кв. м (а. с. 74).

Згідно з актом від 25 березня 2004 року комісія вважала за доцільне з метою покращення санітарної обстановки припинити право постійного користування земельною ділянкою ДК ЖЕП по АДРЕСА_2, площею 0,001 га, та приєднати її до присадибної ділянки ОСОБА_4 (а. с. 80).

Відповідно до рішення пленарного засідання Хорольської міської ради 19-ї сесії 4-го скликання від 28 квітня 2004 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі в приватну власність земельних ділянок громадянам м. Хорол" ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,0350 га по АДРЕСА_1 (а. с. 81).

Згідно з актом установлення та узгодження меж землекористування в натурі ОСОБА_3 своїм підписом погодив межі (а. с. 87).

Рішенням пленарного засідання Хорольської міської ради 23-ї сесії 4-го скликання від 26 жовтня 2014 року "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок громадянам м. Хорол" затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0350 га (а. с. 93).

На підставі виготовленої технічної документації ОСОБА_4 здійснив приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини спільного будинку у загальному розмірі 0,0350 га.

Однак, ухвалюючи рішення, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на вказане уваги не звернули та не надали оцінки тому, що ОСОБА_4 було додатково виділено земельну ділянку, яка жодного відношення до земельної ділянки ОСОБА_3 за життя його матері не мала, та не встановив, чи не за рахунок саме цієї земельної ділянки збільшився розмір земельної ділянки наданої ОСОБА_4 у власність.

При цьому, згідно з положеннями ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Також суд не надав оцінки тому, що ОСОБА_3 набув право власності на частину будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці у 2013 році, до цього його власником була мати позивача - ОСОБА_6, яка не оскаржувала дії ОСОБА_4

Крім цього, матеріали справи не містять також і відмови земельного відділу надати ОСОБА_3 право на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться частина його будинку, що стало приводом для звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом для захисту свого права.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також надання оцінки всім доводам сторін у справі, що також є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; суд обмежився лише поясненнями та доказами, наданими позивачем, таким чином, обмеживши права відповідача; суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, та прийшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.