розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, Кегичівської районної державної адміністрації про визнання права в порядку спадкування, за касаційною скаргою Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що його батьку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі сертифіката належало право на земельну частку (пай) площею 7,50 умовних кадастрових гектарів, нормативною грошовою оцінкою 259 766 грн 70 коп., що розташована на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Зазначав, що 03 червня 2016 року він звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті батька, проте у зв'язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай), який було втрачено, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Посилаючись на наведене, просив визнати за ним в порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 7,50 умовних кадастрових гектарів, нормативною грошовою оцінкою 259 766 грн 70 коп., що розташована на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області та належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого Кегичівською районною державною адміністрацією згідно з розпорядженням від 13 червня 1996 року за № 206, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10 липня 1996 року за № 109.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 14 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право на земельну ділянку (пай) розміром 7,50 умовних кадастрових гектарів, нормативною грошовою оцінкою 259 766 грн 70 коп., що знаходиться на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай), виданого Кегичівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 13 червня 1996 року № 206, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10 липня 1996 року за № 109.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Первомайська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) у зазначеній справі.

У касаційній скарзі Первомайська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117), посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Первомайська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) участь у справі не брала, під час ухвалення рішення Кегичівським районним судом Харківської області від 14 липня 2016 року суд питання про її права та обов'язки не вирішувалися.

Крім того, доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_3, відноситься до земельної ділянки, якою користується Первомайська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117), остатньою не надано.

При цьому апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування, тому немає підстав вважати, що під час розгляду даної справи порушені права Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117).

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Первомайська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) вказувала на те, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права.

Заявник, звертав увагу на те, що 29 серпня 2016 року на адресу Первомайської виправної колонії управління держаної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) надійшов лист від ОСОБА_3 з вимогою припинення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці НОМЕР_1 площею 6,41 га, що розташована на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Зазначав що вказана земельна ділянка знаходиться у законному користуванні Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) на підставі договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між Первомайською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) та Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням районного суду не порушенні права Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117), при цьому зазначивши, що термін дії вищевказаного договору оренди землі закінчився у 2011 року, не звернувши увагу на розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, копія якого міститься в матеріалах справи, про продовження терміну дії вказаного договору на 10 років.

Крім того, факт користування спірною земельної ділянкою Первомайською виправною колонєю управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) на законних підставах підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована 08 червня 2016 року.

Також є помилковим посилання апеляційного суду на те, що заявником не доведено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117), та земельна ділянка, право на яку визнано за ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, є тотожними, оскільки останній після ухвалення рішення на його користь звернувся з листом до Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) про витребування саме цієї ділянки.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 342 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Первомайської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117) задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.