розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 20 березня 1997 року працював на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, внаслідок чого у січні 2011 року йому було встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії.

У червні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 856 промислової медицини йому було збільшено стадію хронічного обструктивного захворювання легень до третьої.

Зазначав, що за фактом професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 17 лютого 2011 року № 3, в якому зазначено, що працюючи на підприємстві відповідача він підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Посилаючись на те, що відповідачем, всупереч законодавству, не було створено безпечних умов праці, що зумовило втрату його здоров'я та працездатності, у зв'язку з чим йому спричинено моральну шкоду у розмірі 145 000 грн, яку він просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від

15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 змінено, зменшено цей розмір з 60 000 грн до 10 000 грн, а також зазначено, що стягнення проводити без відрахування податків та обов'язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасуватиоскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам роз'яснено, що відповідно до

ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахував характер та причини отриманого позивачем професійного захворювання, а також те, що первинно позивачу було встановлено 15 % втрати професійної працездатності, дотримавшись засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача з 60 000 грн до 10 000 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанцій (ст. 335 ЦПК України), висновків апеляційного суду не спростовують, і на законність рішення не впливають.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.