розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оренду приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 серпня 2012 року між сторонами укладено договір оренди частини нежитлового приміщення, площею 100 кв. м, по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі та послуг. У порушення умов вказаного вище правочину відповідач з 04 березня 2013 року перестала здійснювати плату за комунальні, експлуатаційні послуги та використану електроенергію, а починаючи з 04 квітня 2013 року не сплачувала плату за оренду та інші платежі. Станом на 31 жовтня 2013 року ОСОБА_4 заборгувала позивачу 67 101 грн. Крім того, відповідно до п. 5.3. договору оренди відповідач має сплатити пеню у розмірі 4 526,10 грн., а згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати у розмірі 34 815,60 грн. та 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 3 616,20 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 67 101 грн. основного боргу, пеню у розмірі 4 476,77 грн., 3 % річних від суми боргу - 3 616,20 грн., інфляційні втрати - 34 815,60 грн., а всього - 110 009,57 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 67 101 грн. заборгованості за оренду приміщення, 34 815,60 грн. інфляційних втрат, 3 % річних від суми боргу у розмірі 3 616,20 грн., 4 476,77 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем порушено умови договору оренди, а тому виникла у визначеному позивачем розмірі заборгованість.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 16 серпня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди частини нежитлового приміщення, площею 100 кв. м, по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі та послуг.

Відповідно до умов договору оренди розмір орендної плати в місяць встановлюється за погодженням сторін та складає 60 грн. за 1 кв. м орендованої площі без ПДВ. З 01 серпня 2013 року розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін та складає 85 грн. за 1 кв. м.

Згідно з п. 2.4. договору оренди плата за оренду за перший та останній місяці оренди нараховується та сплачується на протязі 3-х днів з моменту підписання акта прийому-передачі. Плата за кожний наступний місяць оренди сплачується орендарем не пізніше 3 числа кожного розрахункового календарного місяця на підставі наданих орендодавцем рахунків.

Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати плату за оренду та інші платежі за договором (п. 3.3.2. договору оренди).

Відповідно до п. 5.3. договору оренди за прострочення по сплаті платежів, передбачених договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення, включаючи день оплати.

Заявою від 01 серпня 2013 року відповідно до п. 4.2. договору оренди відповідач повідомила позивача про дострокове припинення договору оренди і сторонами прийняте рішення достроково припинити дію договору оренди з 31 жовтня 2013 року.

У порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди ОСОБА_4, починаючи з 04 березня 2013 року перестала оплачувати плату за комунальні, експлуатаційні послуги та використану електроенергію, а починаючи з 04 квітня 2013 року не сплачувала і орендну плату. Станом на 31 жовтня 2013 року заборгованість відповідача за договором оренди становить 67 101 грн.

14 листопада 2014 року було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

За змістом статей 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, актом звірки підтверджено суму заборгованості у розмірі 32 726 грн., яку ОСОБА_4 і визнала, решту заборгованості остання заперечує, а тому вона підлягає доказування належними та допустимими доказами, зокрема рахунками, доказами їх надіслання позивачем та отримання відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Згідно з п. 2.1. договору оренди плата за оренду не включає плату за комунальні послуги, експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет". Понесені орендодавцем витрати по оплаті таких послуг відшкодовуються орендарем на протязі трьох банківських днів з дати надання орендодавцем відповідних рахунків.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, відповідно, не доведено направлення відповідачу, а також отримання останньою рахунків щодо оплати вказаних у п. 2.1. договору послуг за спірний період.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Європейський суд з прав людини також вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії".

Проте, судами не наведено розрахунку при задоволенні грошової вимоги, періоду виникнення боргу за комунальні послуги та орендну плату окремо, відповідно, не досліджено обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують.

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимог статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, допустили суттєву неповноту у з'ясуванні обставин справи, не дали належну оцінку доказам, не перевірили та не спростували належними та допустимими доказами доводи відповідача, а тому дійшли передчасного висновку про задоволення позову повністю.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.