Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
27 вересня 2017 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, ОСОБА_4 про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, скасування довідки-розрахунку, встановлення відсутності заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3, заперечуючи проти позову ОСОБА_4 про стягнення пені за несплату аліментів, звернувся із зустрічним позовом до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції у Полтавській області та ОСОБА_4, в якому просив зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості за аліментами на утримання дитини, встановити відсутність у нього заборгованості та скасувати довідку-розрахунок державного виконавця від 06 травня 2014 року, за якою заборгованість станом на 01 вересня 2014 року складає 9 309,27 грн, а на 1 січня 2014 року - 8 884,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку.
Звертав увагу на те, що він не ухиляється від сплати аліментів і сумлінно щомісячно їх сплачує, однак при здійсненні розрахунку державний виконавець не врахував понесені ним витрати на утримання дитини, а саме у 2011 році на суму 395 грн, у 2012 році - на суму 890 грн, у 2013 році - 3 232 грн 15 коп., а також у 2014 році - в сумі 877 грн 35 коп., що призвело до помилкового розрахунку та стало підставою для позову ОСОБА_4 до нього про стягнення пені.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2014 року первісний позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_3
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року за заявою ОСОБА_4 її позов залишено без розгляду.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року позов задоволено частково.
Встановлено, що станом на 01 липня 2014 року у ОСОБА_3 відсутня заборгованість за аліментами, які стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 121 грн 80 коп., що становить Ѕ частини від сплаченого ОСОБА_3 судового збору при поданні зустрічної позовної заяви.
Стягнуто з ОСОБА_4 на корить ОСОБА_3 984 грн, що становить Ѕ частини від вартості проведеної судово-економічної експертизи, сплаченої ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення відсутності заборгованості за аліментами відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 121 грн 80 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2008 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, якою зобов'язано останнього сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини у розмірі 200 грн щомісячно.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року змінено розмір стягуваних аліментів з 200 грн на 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Також встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 з 23 липня 2007 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця сума доходу ОСОБА_3 за 2013 рік становила 54 968 грн 24 коп.
06 травня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції видано довідку-розрахунок заборгованості, за якою заборгованість ОСОБА_3 за аліментами станом на 01 вересня 2014 року становить 9 309 грн 27 коп.
Скасовуючи рішення районного суду в частині задоволення позову щодо встановлення відсутності заборгованості за аліментами та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що беручи до уваги дохід позивача у 2013 році, задекларований ним, державний виконавець нарахував заборгованість з урахуванням доходів від підприємницької діяльності, що повною мірою відповідає вимогам законодавства, а отже зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільних справах" (v0006740-14) судам необхідно врахувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначити, керуючись вимогами ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (146-93-п) (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК (1618-15) , або у позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з ч. 9 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Скасовуючи рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог, оскільки державний виконавець нарахував заборгованість з урахуванням доходів від підприємницької діяльності, задекларованих ОСОБА_3 у 2013 році, що повною мірою відповідає вимогам законодавства.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
О.С. Ткачук
В.С. Висоцька
М.К.Гримич
О.В. Кафідова
І.М. Фаловська