розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Ворзельської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції, приватний нотаріус Ірпінського міського територіального округу ЛагодаО.С. про визнання недійсним рішення ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування реєстрації права власності та витребування земельних ділянок за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року,

У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ворзельської селищної ради від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" затверджено проекти землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність зокрема громадянам, згідно п. п. 42-51, 61 додатку до рішення, земельні ділянки загальною площею 1,2290 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Ворзель.

На підставі вказаного рішення селищної ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: 1) ОСОБА_8 - серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2; 2) ОСОБА_9 - серії НОМЕР_3 від 04 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_4; 3) ОСОБА_10 - серії НОМЕР_5 від 10 травня 2012 року на земельну ділянку площею 0,0964 га в АДРЕСА_3 з кадастровим номером НОМЕР_6; 4) ОСОБА_11 - серії НОМЕР_7 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_4 з кадастровим номером НОМЕР_8. 5) ОСОБА_12 - серії НОМЕР_9 від 10 травня 2012 року на земельну ділянку площею 0,0964 га в АДРЕСА_5 з кадастровим номером НОМЕР_10; 6) ОСОБА_13 - серії НОМЕР_11 від 04 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером НОМЕР_12; 7) ОСОБА_7 - серії НОМЕР_13 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_7 з кадастровим номером НОМЕР_14; 8) ОСОБА_14 - серії НОМЕР_15 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_8 з кадастровим номером НОМЕР_16; 9) ОСОБА_15 - серії НОМЕР_17 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_9 з кадастровим номером НОМЕР_18; 10) ОСОБА_6 - серії НОМЕР_19 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_10 з кадастровим номером НОМЕР_20; 11) ОСОБА_5 - серії НОМЕР_21 на земельну ділянку площею ОД 147 га в АДРЕСА_11 з кадастровим номером НОМЕР_22.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 04 липня 2012 року та від 31 липня 2012 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відчужили земельні ділянки на користь ОСОБА_1, яка згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції від 03 липня 2013 року набула права власності на земельні ділянки.

На підставі договорів дарування від 26 вересня 2014 року ОСОБА_10 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_12 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_3, які згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Лагоди О.С. від 26 вересня 2014 року набули права власності на земельні ділянки.

Відповідно до відомостей з Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру земельні ділянки ОСОБА_6 (кадастровий номером НОМЕР_20) та ОСОБА_5 (кадастровий номер НОМЕР_22) відчужені на користь ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 26 жовтня 2012 року № 2095 та від 11 жовтня 2012 року № 1175, посвідчених приватними нотаріусами Ірпінського міського нотаріального округу Запісочним О.В. та Макарчуком Г.І.

Дане рішення прийняте Ворзельською селищною радою поза межами компетенції, у зв'язку з чим видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам та укладення договорів купівлі-продажу, дарування земельних ділянок відбулось із порушенням вимог законодавства.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" зазначені земельні ділянки, які передані Ворзельською селищною радою у приватну власність 11-ти громадянам, відносились до земель Кічеївської лісової дачі та знаходяться у кварталі 11 (згідно матеріалів лісовпорядкування 1978-1979 років).

Разом з цим, рішення Ворзельської селищної ради від 27 лютого 2012 року № 310-17- IV, яким передано у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельні ділянки лісогосподарського призначення державної власності за рахунок земель Кічеївської лісової дачі прийнято одного дня та відведено у приватну власність відразу 11-ти громадянам ліси загальною площею 1,2290 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом.

З урахуванням наведеного позивач просив суд визнати недійсним рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" в частині затвердження проектів землеустрою та передані безкоштовно у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки при прийнятті зазначеного рішення селищна рада діяла поза межами своїх повноважень, а вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_19, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 0,1147 га; серії НОМЕР_21, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_22 площею 0,1147 га.

Визнати недійсними та скасувати рішення реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції від 03 липня 2013 року: № 3622980 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_18; № 3622380 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_16; № 3618966 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_14; № 3617722 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_12; № 3619699 про реєстрацію права власності на Земельну ділянку площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_8; № 3620472 про реєстрацію права власності на Земельну ділянку площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_4; № 3621469 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_1

Визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Лагоди О.С. від 26 вересня 2014 року № 16079682 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0964 га з кадастровим номером НОМЕР_10 та № 16079843 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0964 га з кадастровим номером НОМЕР_6.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_18, площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_16, площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_14, площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_12, площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 0,116 га з кадастровим номером НОМЕР_4; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0964 га з кадастровим номером НОМЕР_10; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0964 га з кадастровим номером НОМЕР_6; ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_20 та площею 0,1147 га з кадастровим номером НОМЕР_22, загальна вартість яких складає 981 432 грн та які розташовані в смт. Ворзель Київської області. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що рішенням Ворзельської селищної ради від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" затверджено проекти землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність зокрема громадянам, згідно п.п. 42-51, 61 додатку до рішення, земельні ділянки загальною площею 1,2290 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Ворзель.

На підставі даного рішення селищної ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: 1) ОСОБА_8 - серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2; 2) ОСОБА_9 - серії НОМЕР_3 від 04 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_4; 3) ОСОБА_10 - серії НОМЕР_5 від 10 травня 2012 року на земельну ділянку площею 0,0964 га в АДРЕСА_3 з кадастровим номером НОМЕР_6; 4) ОСОБА_11 - серії НОМЕР_7 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1160 га в АДРЕСА_4 з кадастровим номером НОМЕР_8. 5) ОСОБА_12 - серії НОМЕР_9 від 10 травня 2012 року на земельну ділянку площею 0,0964 га в АДРЕСА_5 з кадастровим номером НОМЕР_10; 6) ОСОБА_13 - серії НОМЕР_11 від 04 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером НОМЕР_12; 7) ОСОБА_7 - серії НОМЕР_13 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_7 з кадастровим номером НОМЕР_14; 8) ОСОБА_14 - серії НОМЕР_15 від 05 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_8 з кадастровим номером НОМЕР_16; 9) ОСОБА_15 - серії НОМЕР_17 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_9 з кадастровим номером НОМЕР_18; 10) ОСОБА_6 - серії НОМЕР_19 від 03 квітня 2012 року на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_10 з кадастровим номером НОМЕР_20; 11) ОСОБА_5 - серії НОМЕР_21 на земельну ділянку площею 0,1147 га в АДРЕСА_11 з кадастровим номером НОМЕР_22.

Відповідно до рішення Київської обласної ради від 12 травня 1999 року № 111-07-ХХІІІ "Про встановлення меж Ворзельської селищної ради та селища Ворзель Київської області" затверджено межі селища міського типу Ворзель загальною площею 878,7 га згідно із "Проектом формування території і встановлення меж Ворзельської селищної ради та селища міського типу Ворзель в її межах", розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук. Згідно з даного рішення спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту смт. Ворзель.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" прийнято селищною радою в межах наданих їй повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що при видачі державних актів були допущенні інші порушення норм чинного законодавства та в чому саме полягають дані порушення позивачем до суду надано не було, тому відповідно відсутні підстави і для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Доказів того, що спірні земельні ділянки відносились до 11 кварталу Кічеївської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу або ж їх межі накладаються на межі 11 кварталу Кічеївської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу та що зазначені земельні ділянки у передбаченому законом порядку обліковувались на час передачі землі у власність громадян як землі лісогосподарського призначення, позивачем суду не надано.

Позивачем не подано доказів про те, що спірні земельні ділянки у будь-який час обліковувались як землі лісогосподарського призначення (ліси) та згодом цільове призначення даних земельних ділянок було змінено.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Як зазначено у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі за № 6-212цс14, порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Згідно з пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (3852-12) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (3852-12) .

На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин позивачем до суду не було надано планово-картографічні матеріали лісовпорядкування зазначеного позивачем 11 кварталу Кічеївської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу, зокрема, планшет лісовпорядкування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, намагався сприяти позивачу у наданні відповідних доказів, однак позивач клопотання про призначення у справі експертизи або про залучення до участі у справі відповідного спеціаліста не заявляв.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин та, з урахуванням зазначених вище обставин, дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки, на час передачі їх у власність громадянам, обліковувалися як землі лісогосподарського призначення.

Судами встановлено, що оскаржуване рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" прийнято з дотриманням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 118, 121, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Оскільки судами попередніх інстанцій відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 27 лютого 2012 року № 310-17-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", підстави для визнання недійсними оскаржуваних державних актів на право власності на земельні ділянки відсутні.

Також позивачем не було наведено підстав, з яких він просив визнати незаконними та скасувати рішення реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції. Відповідні цивільно-правові угоди, які стали підставою для прийняття рішень приватним нотаріусом та державним реєстратором позивачем не оскаржуються.

Врахувавши, що позивачем по справі не було надано доказів тих обставин, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_14, НОМЕР_16, НОМЕР_18, НОМЕР_20, НОМЕР_22, які розташовані на території Ворзельської селищної ради, перебували у власності держави в особі Кабінету Міністрів України та що вказані земельні ділянки вибули з володіння власника незаконно, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про витребування зазначених земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідачів.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.