розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про стягнення вихідної допомоги за касаційною скаргою комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 15 вересня 2011 року він працював у комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (далі - КП "Бердянськводоканал") на різних посадах. 09 червня 2016 року він був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з порушенням роботодавцем умов оплати праці.

Посилаючись на те, що остаточного розрахунку при звільненні із ним не проведено, зокрема не виплачено вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку за три місяці у сумі 13 094,88 грн., ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача зазначену вихідну допомогу.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з КП "Бердянськводоканал" на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 13 094,88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру вихідної допомоги змінено, стягнуто з КП "Бердянськводоканал" на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 9 171,96 грн. замість 13 094,88 грн., зазначивши, що вказана сума підлягає виплаті без вирахування встановлених законодавством податків та платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі КП "Бердянськводоканал" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач допустив прострочення оплати праці, у результаті чого позивач звільнився на підставі ст. 38 КЗпП України, тому відповідно до положень ст. 44 КЗпП України повинен виплатити йому вихідну допомогу у розмірі, не менше тримісячного середнього заробітку.

Змінюючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що розмір середнього заробітку за три останні місяці роботи позивача склав 9 171,96 грн. і саме такий розмір вихідної допомоги підлягає стягненню з відповідача.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами установлено, що з 15 вересня 2011 року працював на КП "Бердянськводоканал" на різних посадах.

09 червня 2016 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з тим, що відповідач не виконує законодавство про працю та умови колективного договору, зокрема допустив заборгованість по заробітній платі за березень, квітень та травень 2016 року.

Того ж дня наказом № 120 він був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 5.7.1 колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковою організацією КП "Бердянськводоканал" на 2012 рік, зареєстрованого управлінням праці та соціального захисту населення Бердянського міськвиконкому, передбачена оплата праці робітників в першочерговому порядку і встановлені строки виплати заробітної плати 2 рази на місяць в наступні строки: аванс 25 числа, кінцевий розрахунок 9 числа за минулий місяць.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з пп. 162.1.1, 163.1.1, 163.1.2 Податкового кодексу України (2755-17) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України (2755-17) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України належним чином не встановив середньоденну заробітну плату позивача, не навів розрахунку середньоденної заробітної плати, не перевірив, чи включені до розрахунку відповідача, на підставі якого суд визначив розмір вихідної допомоги, суми встановлених законодавством податків, платежів та військового збору.

Отже, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України