розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа - Четверта харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та проживання у квартирі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а

ОСОБА_5 - його дочка.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Зазначали, що вони постійно проживали з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, піклувалися про стан його здоров'я.

Звертали увагу й на те, що від спадщини не відмовлялись, а факт їх проживання у вказаній вище квартирі підтверджується рахунками про сплату платежів за комунальні послуги.

Посилаючись на наведене та на те, що у зв'язку з прийняттям спадщини їм необхідно звернутися до Першої харківської нотаріальної контори та надати документи, у тому числі й докази, що вони на момент смерті спадкодавця проживали разом з ними АДРЕСА_1, однак вони зареєстровані за іншою адресою, просили встановити факт постійного проживання та до теперішнього часу ОСОБА_4 (з вересня 1995 року) та ОСОБА_5 (з 1996 року) АДРЕСА_1; встановити факт прийняття ними усієї спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який проживав разом з ними за зазначеною вище адресою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року, у відкритті провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що будь-яка інформація щодо звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини, а також щодо наявності чи відсутності інших спадкоємців після смерті

ОСОБА_6 відсутня, тому наявні підстави вважати, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, тому дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 256 ЦПК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року залишити без змін.