розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року в справі №7279/2015 за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року у справі № 7279/2015, яким з нього на користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № VOXRFF66301904 від 11 березня 2011 року в сумі 17978 грн 81 коп. та третейський збір в сумі 250 грн.

Заяву обґрунтовував тим, що справа в якій ухвалене вказане рішення, не підвідомча третейському суду, оскільки спірні правовідносини виникли відносно укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 споживчого кредитного договору № VOXRFF66301904. тоді як відповідно до положень п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейській суди" третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

З огляду на зазначене, просив задовольнити його заяву.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року заяву ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14вересня 2015 року задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року, ухвалене у справі № 7279/2015 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року скасовано.

В задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року скасувати, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року залишити в силі

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" у складі третейського судді Згоніка С.В. від 14 вересня 2015 року, ухваленим у третейській справі № 7279/2015 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № VOXRFF66301904 від 11 березня 2011 року в сумі 17 978 грн 81 коп. та витрати по оплаті третейського збору у сумі 250 грн. Всього стягнуто 18 228 грн 81 коп..

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 та скасовуючи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року суд першої інстанції виходив з того, що справа в якій ухвалене вказане рішення, не підвідомча третейському суду, оскільки спірні правовідносини виникли відносно укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 споживчого кредитного договору № VOXRFF66301904.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейській суди" за змістом якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду дійшов висновку, що справа за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій ухвалене третейське рішення, підвідомча третейському суду, оскільки банк не є споживачем, а тому підстави для скасування рішення третейського суду відсутні.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можливо з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 389-5 України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (ч. 1 ст. 6 цього Закону доповнено п. 14 згідно із Законом № 2983-VI від 03 лютого 2011 року (2983-17) ), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року (v015p710-11) у справі № 15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі 6-187цс15 від 18 листопада 2015 року та у справі № 6-1716цс15 від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Установивши, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський союз" від 14 вересня 2015 року було ухвалене справі, яка не підвідомча третейським судам,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_6 та скасування указаного рішення.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасовано апеляційним судом помилково.

Відповідно до ст. 339 Цивільного процесуального кодексу України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 336, 339, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року скасувати, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року залишити в силі.