розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_5, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 179 900 грн настрок до 21 липня 2016 року. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 21 липня 2011 року між банком та ОСОБА_4укладено договір поруки на строк до 21липня 2019 року, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань станом на 21 червня 2015 року утворилась заборгованість закредитом у розмірі 227 039 грн 42 коп. та за пенею в розмірі 107 397 грн 69 коп.

Ураховуючи викладене та те, що відповідачі на вимоги банку не реагували, ПАТ КБ "Правекс-Банк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 334 437 грн 11 коп. та судовий збір.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що у розділі 9 кредитного договору від 21 липня 2011 року передбачено порядок дострокового повернення кредиту.

Згідно з розрахунком кредитноїзаборгованості останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_3 вніс 28 березня 2012 року в розмірі 16 223 грн 42 коп.

З 2012 року банк до неї як допоручителя вимог не пред'являв. Тільки у серпні 2015 року, тобто більше як через 6 місяців після настання строку виконання вказаного кредитного зобов'язання, банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати договір поруки, укладений з нею 21 липня 2011 року, припиненим.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року об'єднано в одне провадження позовну заяву ПАТ КБ "Правекс-Банк" із зустрічною позовною заявою ОСОБА_4

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року, позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 накористь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 217113 грн 71 коп. У решті позову відмовлено.

Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Правекс-Банк" до неї, зустрічний позов задовольнити.

ОСОБА_3 судові рішення не оскаржив.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга ОСОБА_4, подана її представником - ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ "Правекс-Банк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, то це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором у межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. При цьому внаслідок порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому суд стягнув заборгованість і з поручителя. Також суд зменшив розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, при цьому також зазначив, що гідно з п. 3.1 договору поруки договір діє до 21 липня 2019 року. При цьому дострокове припинення строку користування кредитними коштами є правом, а не обов'язком банку, данних про повідомлення боржника про таке дострокове припинення не встановлено, тому відсутніпідстави, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, для припинення поруки.

Проте повністюпогодитись із висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 21 липня 2011 року між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньомунадано кредит у розмірі 179 900 грн настрок до 21 липня 2016 року. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 21 липня 2011 року між банком та ОСОБА_4укладено договір поруки на строк до 21липня 2019 року, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (435-15) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судомустановлено,що останній платіж на погашення кредиту був проведений ОСОБА_3 28 березня 2012 року.

У п. 9.3 кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення в позичальника прострочення по погашенню заборгованості за кредитом та/або по сплаті процентів за користування кредитом, банк має право припинити строк користування кредитними коштами, достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування коштами банк письмово повідомляє позичальника.

Таким чином, наступний платіж повинен бути внесений до 31 квітня 2012 року, а оскільки такого платежу проведено не було, то користування кредитними коштами припиняється через 10 днів, тобто 11 травня 2012 року, після чого у банку виникає право достроково повернути кредит.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору і договору поруки, не врахував, що останній платіж має значення при вирішенні вимоги до поручителя, при цьому у п. 9.3 кредитного договору передбачено право банку на дострокове погашення відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі прострочення щомісячного платежу та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до поручителя.

Крім того, апеляційний суд у силу ст. 212 ЦПК України не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

При новому розгляді апеляційному суду слід звернути увагу на обов'язкову правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року № 6-272цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ