розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області, треті особи: ОСОБА_4, приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за заявою відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області (далі - ВДВС Костопільського РУЮ) в ході виконавчого провадження про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 14 травня 2012 року приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція") проведено прилюдні торги з реалізації транспортного засобу - автомобіля "Шевроле Лачетті", номерний знак НОМЕР_1, що належав боржнику. Він придбав даний автомобіль за 51 200 грн.

Для участі в торгах він вніс на рахунок ПП "СП "Юстиція" гарантійний внесок у розмірі 6 144 грн, а після торгів додатково вніс на рахунок відділу державної виконавчої служби 45 056 грн, з яких: 396 грн 92 коп. - витрати на проведення торгів, 4 059 грн 92 коп. - виконавчий збір.

25 січня 2013 року платіжним дорученням № 232 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2006 року на рахунок публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" перераховано 40 599 грн 16 коп. Проте придбаний на аукціоні автомобіль йому переданий не був, а в послідуючому повторно реалізований банком іншій особі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з ПАТ КБ "ПриватБанк" та ВДВС Костопільського РУЮ сплачені ним за автомобіль грошові кошти у розмірі 51 200 грн, інфляційні втрати в розмірі 40 143 грн 89 коп. та 5 652 грн процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 51 200 грн навідшкодування вартості придбаного ним автомобіля, інфляційні втрати у розмірі 38 174 грн, три проценти річних у розмірі 4 417 грн 97 коп., 947 грн 66 коп. на відшкодування сплаченого судового збору, а разом - 94 739 грн 63 коп. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що неправомірними діями ПАТ КБ "ПриватБанк" допущено зловживання своїми правами, що привело до незаконного позбавлення позивача права отримати придбаний на прилюдних торгах автомобіль, у зв'язку з чим, ОСОБА_3, як власнику автомобіля, діями банку заподіяно шкоду та збитки внаслідок повторно реалізованого банком автомобіля іншій особі та безпідставне користування сплаченими за автомобіль грошовими коштами.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за заявою ВДВС Костопільського РУЮ 14 травня 2012 року в ході виконавчого провадження про примусове стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором 14 травня 2012 року ПП "СП "Юстиція" проведено прилюдні торги з реалізації транспортного засобу - автомобіля "Шевроле Лачетті", номерний знак НОМЕР_1, що належав боржнику. ОСОБА_3 придбав даний автомобіль за 51 200 грн.

Для участі в торгах позивач вніс на рахунок ПП "СП "Юстиція" гарантійний внесок у розмірі 6 144 грн, а після торгів додатково вніс на рахунок відділу державної виконавчої служби 45 056 грн, з яких: 396 грн 92 коп. - витрати на проведення торгів, 4 059 грн 92 коп. - виконавчий збір.

Після проведення прилюдних торгів автомобіль "Шевроле Лачетті" перебував урозпорядженні ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 не передавався.

У травні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про визнання дій ВДВС Костопільського РУЮ протиправними та скасування результату прилюдних торгів.

25 січня 2013 року платіжним дорученням № 232 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2006 року на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" перераховано 40 599 грн 16 коп.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" були задоволені частково і для задоволення його грошових вимог було звернуто стягнення на автомобіль "Шевроле Лачетті", номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 7 травня 2013 року за заявою ПАТ КБ "Приватбанк" роз'яснено, що заявник має право укладати від імені ОСОБА_4 договори купівлі-продажу автомобіля "Шевроле Лачетті", номерний знак НОМЕР_1, та вимагати надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Згідно з договором купівлі-продажу від 14 січня 2014 року, укладеним між ОСОБА_4, інтереси якого представляв ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Чепурко Ю.Ю., яка діяла відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 7 травня 2013 року, та товариством з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" (далі - ТОВ "Автокредит плюс"), останній придбав автомобіль "Шевроле Лачетті", номерний знак НОМЕР_1, за 57 500 грн.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 18 травня 2015 року позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про оскарження прилюдних торгів залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд, визнаючи неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" з продажу спірного автомобіля за договором купівлі-продажу від 14 січня 2014 року, вирішив стягнути з банку на користь позивача, зокрема, отримані від нього грошові кошти в ході реалізації автомобіля з прилюдних торгів, які відповідач не повернув.

Проте суди не врахували, що у зв'язку із цим застосуванню підлягає ст. 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року № 6-2491цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом установлено, що грошові кошти в розмірі 40 599 грн 16 коп. набуті ПАТ КБ "ПриватБанк" за платіжним дорученням від 25 січня 2013 року безпідставно.

Суди на зазначене уваги не звернули, не врахували, що між позивачем і банком відсутні зобов'язальні правовідносини та помилково застосували положення ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом, шкода компенсується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За нормою ст. 1166 ЦК України дії або бездіяльність, якими завдана шкода, мають бути неправомірними. Неправомірними вони є тоді, коди прямо заборонені законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ці дії чи бездіяльність не згадуються у законі взагалі і не існує спеціальної заборони щодо них, то неправомірними їх вважати не можна.

Проте суди не врахували, що на момент продажу спірного автомобіля ТОВ "Автокредит плюс" його власником був ОСОБА_4, а ПАТ КБ "ПриватБанк" - заставодержателем, і, встановивши неправомірність дій ПАТ КБ "ПриватБанк", не зазначили в чому полягає неправомірність дій банку щодо виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2013 року, що набрало законної сили, не перевірили, чи були на час продажу автомобіля на примусовому виконанні виконавчі провадження із стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості та дійшли передчасного висновку про неправомірність дій банку, при цьому, стягнувши з ПАТ КБ "ПриватБанк"на користь ОСОБА_3 гарантійний внесок у розмірі 6 144 грн, витрати на проведення прилюдних торгів у розмірі 396 грн 92 коп., виконавчий збір у розмірі 4 059 грн 92 коп.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не визначилися з характером спірних правовідносин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, доводів сторін належним чином не перевірили та не надали їм належної правової оцінки.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.