розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Соляник АлінаВікторівна, про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду

м. Полтави від 27 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 липня 2016 року,

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 15 вересня 2004 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір дарування, відповідно до умов якого він передав безоплатно у власність, а відповідач прийняла Ѕ частини жилого будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено внаслідок помилки щодо природи правочину, пов'язаної з його хворобою, просив суд визнати недійсним договір дарування від 15 вересня 2004 року, застосувавши наслідки недійсності правочину.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності звернення з даним позовом, як такий що було пропущено з поважних причин.

В задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. віднесено за рахунок держави.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 06 липня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарг.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності належних та допустимих доказів того, що позивач уклав договір дарування під впливом помилки, оскільки за станом здоров'я на час його укладення він не потребував постійного стороннього догляду та матеріальної допомоги (з січня 2004 року отримував пенсію за віком, працював та одержував заробітну плату у кількох місцях) та врахувавши, що фактичні обставини укладення договору дарування неодноразово були предметом розгляду в судах (позивач не змінюючи своїх доводів, змінював лише підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним), дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.