розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради", санаторія-профілакторія "Мрія" комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради", Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення заробітної плати та вихідної допомоги, не виплаченої при звільненні працівника, за касаційною скаргою комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2012 року вона працювала на посаді молодшої медсестри у санаторії-профілакторії "Мрія" комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради" (далі - КНЗ "Черкаський ОІПОПП") та була звільнена з роботи на підставі наказу від 23 березня 2015 року № 17 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказуючи на те, що в день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, вона просила суд стягнути з нього середній заробіток за весь час затримки розрахунку урозмірі 10 073,50 грн, вихідну допомогу у розмірі 1 356,30 грн та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 984,98 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з КНЗ "Черкаський ОІПОПП" на користь позивача заборгованість за невикористану відпустку у розмірі 984,98 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 10 073,50 грн та вихідну допомогу у розмірі 1 356,30 грн.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено стягнуті суми з КНЗ "Черкаський ОІПОПП" на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу з 1 356,30 грн до 942,81 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 10 073,50 грн до 8 290,45 грн.

У решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ректор КНЗ "Черкаський ОІПОПП", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно виходив із того, що відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців санаторій-профілакторій "Мрія" зареєстрований як відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи, а відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України сторонами у справі можуть бути лише фізичні чи юридичні особи.

З урахуванням зазначеного, правильним є висновок суду про те, що КНЗ "Черкаський ОІПОПП" є належним відповідачем у справі, а санаторій-профілакторій "Мрія" є його відокремленим структурним підрозділом та не має усіх необхідних ознак юридичної особи, тому і відповідальність за невиплату заборгованості із заробітної плати має нести саме КНЗ "Черкаський ОІПОПП", а не санаторій-профілакторій "Мрія", як помилково вважав відповідач.

На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що розмір середньомісячної заробітної плати позивача встановлено на підставі довідки про середньоденний заробіток, а відповідач не надав жодних розрахунків на підтвердження своїх заперечень проти розміру заборгованості із заробітної плати.

За таких обставин та з підстав, передбачених статтями 83, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про відпустки", правильним, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким у цій частині погодився й апеляційний суд, про доведеність позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня ухвалення рішення у справі, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

Зокрема, суд у рішенні правильно зазначив, що оскільки позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, то відповідач зобов'язаний виплатити їй вихідну допомогу згідно зі ст. 44 КЗпП України у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі відповідача доводи про порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 10, 31, 213, 214, 303 ЦПК України, оскільки судами не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин справи; не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам та не перевірено обставин дійсного перебування відповідача та позивача у трудових відносинах, а також, про неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 21, 47, 94, 115 КЗпП України, статей 105- 112 ЦК України, що суди неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради" відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2015 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року залишити без змін.