розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 лютого 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у червні 2014 року між нею та ОСОБА_5 була досягнута усна домовленість щодо придбання нею належного відповідачці на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 за 6 995 доларів США. Також досягнуто згоди щодо здійснення кінцевого розрахунку та укладення договору купівлі-продажу строком до 5 серпня 2014 року.

5 червня 2014 року у рахунок майбутнього договору купівлі-продажу вона передала онуку ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - 1 940 доларів США в якості авансу, про що вона склала розписку від 5 червня 2014 року. ОСОБА_6 передав їй ключі від будинку та надвірних споруд. 13 травня 2015 року ОСОБА_5 на підтвердження наміру щодо відчуження вищевказаного житлового будинку заповіла на її користь цей будинок.

За власні кошти вона проводила благоустрій земельної ділянки, на якій розташовано спірний будинок, сформувала свердловину, вартість робіт по її бурінню склала 2 тис. доларів США та 2 500 грн. З червня 2014 року по серпень 2015 року здійснювала догляд за зазначеним нерухомим майном.

Проте до 5 серпня 2014 року вказаний договір купівлі-продажу будинку укладено не було та внесену нею суму авансу не повернуто. На прохання ОСОБА_6 вона передала йому ключі для огляду будинку, але 20 травня 2015 року він замінив замок у будинку та продав його іншому покупцеві, незважаючи на те, що у цьому будинку залишились її речі. Вважала, що такими діями відповідачки порушено її права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 суму авансового платежу 51 642 грн 80 коп., вартість облаштування свердловини 55 740 грн, проценти за користування коштами у розмірі 20 660 грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 501 грн 85 коп., 3 % річних у розмірі 2 936 грн 54 коп., вартість майна, що залишилось у будинку у сумі 5 040 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 1 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо отримання саме відповідачкою як кредитором коштів за розпискою від 5 червня 2014 року, оскільки її зміст свідчить, що ОСОБА_4 передано кошти саме ОСОБА_6 Крім того, 22 вересня 2015 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, що набрало законної сили, стягнуто зі ОСОБА_6 на користь позивачки 41 477 грн боргу на підставі розписки від 5 червня 2014 року. Такі обставини відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають, унаслідок чого відсутні підстави для застосування ст. ст. 570, 1006 ЦК України, стягнення авансу та штрафних санкцій, які заявлені не до ОСОБА_6, а до ОСОБА_5

Суди дійшли вірного висновку про те, що згідно з положеннями ст. 815 ЦК України відсутні підстави для стягнення з відповідачки вартості пробуреної ОСОБА_4 свердловини, так як позивачкою не надано доказів згоди ОСОБА_5 як власника спірного житлового будинку на такі будівельні роботи, а передача ОСОБА_4 ключів не підтверджує згоду ОСОБА_5 як відповідачки на здійснення таких робіт.

Доказів, що ОСОБА_4 діяла за дорученням ОСОБА_5 немає.

Крім того, правильним є висновок судів про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, оскільки позов пред'явлено із договірних правовідносин. Також позивачкою не надано належних доказів щодо завдання їй втрат у розмірі вартості майна, що залишилось у будинку, а вимоги про витребування такого майна не заявлялись.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 лютого 2017 року залишити без змін.