розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року,

У липні 2014 року ТОВ "АНСУ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 133/08ФЛ, згідно з п. 2.1 якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 100 тис. грн, а ОСОБА_3 зобов'язалася його своєчасно повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року з ОСОБА_3 та поручителя за кредитним договором ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь ЗАТ "Донгорбанк" заборгованість за кредитним договором № 133/08ФЛ у сумі 117 615,91 грн. Рішення набрало законної сили.

16 липня 2013 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "АНСУ" було укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08ФЛ та ТОВ "АНСУ" набуло прав кредитора до ОСОБА_3

Станом на 16липня 2013 року позивачем донарахована ОСОБА_3 заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08ФЛ за період з 01 липня 2011 року по 16 липня 2013 року в сумі 31 923,54 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2015 року в задоволенні позову ТОВ "АНСУ" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "АНСУ" заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08ФЛ за період з 23 липня 2011 року по 16 липня 2013 року в розмірі 31 923,54 грн.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Установлено, що 18 серпня 2008 року між ЗАТ "Донгорбанк" правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 133/08ФЛ відповідно до умов якого ПАТ "ПУМБ" зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит на споживчі потреби в розмірі 100 тис. грн, зі строком повернення кредиту згідно з графіком, визначеним у додатку 1, дата остаточного повернення кредиту - 16 серпня 2028 року, відсотки за користування кредитом зі строкової заборгованості в розмірі 23,7 % річних, відсотки за безпідставне користування кредитом за прострочення заборгованості - 28,7 % річних. ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки, про що свідчить її підпис у договорі.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, однак ОСОБА_3 свої зобов'язання виконувала не належним чином, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2010 р. позовні вимоги ПАТ "Донгорбанк" задоволені повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Донгорбанк" заборгованість за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08ФЛ у розмірі 117 615,91 грн, а також 1 176,09 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 14-17).

Заборгованість ОСОБА_3 за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08ФЛ за період з 01 липня 2011 року по 16 липня 2013 рокустановить 31 923,54 грн (а. с. 22, 23 ).

16 липня 2013 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "АНСУ" було укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 133/08 ФЛ та ТОВ "АНСУ" набуло прав кредитора до ОСОБА_3

При відступленні права вимоги за кредитним договором відбулася зміна номера кредитного договору з № 133/08ФЛ на № 12107148, в зв'язку з чим між ТОВ "АНСУ" та ПАТ "ПУМБ" 26 липня 2013 року укладено додаткову угоду № 9 до договору відступлення.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У кожному випадку необхідно встановлювати, коли конкретно боржник вчинив відповідні дії, адже перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Відповідно до виписки зособовогорахунку за кредитним договором № 133/08ФЛ від 18 серпня 2008 року, ОСОБА_3 після ухвалення судового рішення від 11березня 2010 року, сплачувала кошти на погашення кредитної заборгованості безпосередньо в банк, а саме в результаті добровільної реалізації предмета іпотеки ОСОБА_3 згідно з квитанцією від 07 вересня 2010 року № 708_7 на транзитний рахунок банку були внесені кошти в сумі 78 259,50 грн, крім того,кошти нею вносилися з березня по липень 2013 року, останній платіж за кредитним договором внесений ОСОБА_3 08липня 2013 року (а. с. 22, 23).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що позивачем не порушені строки звернення до суду з цим позовом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошовікошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, який відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 334, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ