розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Моряк-1", треті особи: Одеська міська рада та Департамент комунальної власності, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, який під час судового розгляду був уточнений, до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Моряк-1" (далі - ОСББ "Моряк-1"), в якому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, шляхом знесення розташованих на цій земельній ділянці самочинно збудованих споруд: капітальної нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акта обслідування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, від 20 травня 2015 року, та огорожі (паркану).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, реєстраційний номер земельної ділянки 631801151101, на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2013 року.

Позивач має намір використовувати вказану ділянку за цільовим призначенням, а саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Разом з тим частина земельної ділянки позивача зайнята частиною капітальної нежитлової споруди і огорожею, що самочинно збудовані відповідачем. На підставі наведеного позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, шляхом знесення розташованих на цій земельній ділянці самочинно збудованих споруд: капітальної нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акта обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20 травня 2015 року, та огорожі (паркану).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року скасовано.

Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_6 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Моряк-1", треті особи - Одеська міська рада, Департамент комунальної власності, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва - відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставне розміщення на земельній ділянці позивача огорожі та нежитлової споруди позбавляє позивача можливості користуватися своєю земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, спричиняє відповідні труднощі щодо користування нею та виключає можливість її забудови, а отже позивач незаконно обмежений у здійсненні свого права власності на земельну ділянку.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не встановлена особа, яка здійснила самочинне будівництво, її не було притягнуто до участі у справі. Нежитловою спорудою, зазначеною за № 8 на схемі, що є додатком до акта обслідування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. тривалий час користуються власники квартири № 2 цього будинку, використовуючи вказане приміщення для господарчих потреб.

Згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Шостою одеською державною нотаріальною конторою 02 липня 2010 року, зареєстрованого за реєстровим № 4-1253, тобто судом першої інстанції були вирішені права та обов'язки цієї особи без притягнення її до участі у справі.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що земельна ділянка, прилегла до будинку № АДРЕСА_1, у встановленому законом порядку ОСББ "Моряк-1" не відводилася, належить до земель територіальної громади міста, ОСББ "Моряк-1" не є ані власником, ані користувачем нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акта обслідування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а тому він є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, огорожа (паркан) не є самочинною, а отже правові підстави для її знесення відсутні.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності дозвільних документів для зведення спірної огорожі на земельній ділянці, яка належить позивачу, а також щодо відсутності доказів факту користування або володіння спірною спорудою ОСОБА_8 та про наявність підстав для знесення самочинної споруди, розташованої на земельній ділянці позивача, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, реєстраційний номер земельної ділянки 631801151101, на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 21 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3522.

Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2013 року за № 998128, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 3699817. Цільове призначення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_6, - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

ОСОБА_6 було замовлено у сертифікованого інженера-землевпорядника виготовлення звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1.

У результаті проведеної роботи інженер-землевпорядник дійшов висновків, що земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_6 та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0729 га.

Також за результатами проведеного обстеження і камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, встановлено, що частина земельної ділянки ОСОБА_6 зайнята частково капітальною нежитловою спорудою і огорожею суміжних землекористувачів. Площа земельної ділянки ОСОБА_6, яка зайнята забудовами суміжних землекористувачів, складає 99 кв. м.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні прилеглої земельної ділянки до будинку № АДРЕСА_1, проведеної Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та згідно з актом перевірки від 03 червня 2015 року № 000430, земельна ділянка, прилегла до будинку № АДРЕСА_1, належить до земель територіальної громади м. Одеси.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була незаконно захоплена ОСББ "Моряк-1", а саме: огороджена та забудована господарськими спорудами орієнтовною площею 1 100 кв. м. Разом з тим із земель комунальної власності вказана ділянка не відводилась, у зв'язку з чим користувачами земельної ділянки допущені порушення земельного законодавства, передбачені п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України (самовільне зайняття земельних ділянок).

Крім того, згідно з актом обслідування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, від 20 травня 2015 року, складеного та затвердженого фахівцями КП "Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради", вказане домоволодіння є двоповерховим житловим багатоквартирним будинком, що знаходиться на балансі ОСББ "Моряк-1". Встановлено, що балансоутримувачем ОСББ "Моряк-1" самовільно огороджено земельну ділянку площею приблизно 0,15 га, що прилягає до фасадної сторони будинку. На земельній ділянці, прилеглій до будинку № АДРЕСА_1, розташовано 15 господарських споруд, щодо яких імовірними користувачами - мешканцями будинку № АДРЕСА_1 - не надано будь-яких документів на підтвердження права користування або права власності.

Отже, встановлено, що земельна ділянка, прилегла до будинку № АДРЕСА_1, у встановленому законом порядку ОСББ "Моряк-1" не відводилась, належить до земель територіальної громади міста.

Так, апеляційний суд не взяв до уваги відомості, які зазначені в акті № 000430, щодо незаконного захоплення ОСББ "Моряк-1" земельної ділянки прилеглої до будинку № АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1 100 кв. м та самовільного огородження ОСББ "Моряк-1" парканом земельної ділянки площею приблизно 0,15 га, оскільки такі відомості внесені в акт без належної їх перевірки.

Як установлено апеляційним судом, ОСББ "Моряк-1" створено в 2002 році з метою задоволення потреб власників квартир та експлуатації житла. Будинок № АДРЕСА_1 збудовано в період 1958-1960 років на земельній ділянці площею 2,6 га, яка за рішенням звуженого засідання виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 26 липня 1948 року № 09 надана Одеській військово-морській базі, командування якої було зобов'язано встановити огорожу на вказаній земельній ділянці.

На виконання рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 12 листопада 1962 року № 871 на іншій, вільній від забудови ділянці, було створено парк (міський парк "Юність"). З цього часу склався порядок користування прибудинковою територією.

За таких обставин вважати огорожу (паркан) самочинною неможна, а отжеправові підстави для її знесення відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або перебудову на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, апеляційним судом взято до уваги, що в адміністративному суді на розгляді перебуває справа за адміністративним позовом заступника прокурора міста ОСОБА_9 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСББ "Моряк-1", ОСОБА_6, ОСОБА_11, про визнання противоправними дій та скасування містобудівних умов та їх обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку, господарчих будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з відновленням дії рішення Одеської міської ради від 27 лютого 1997 року № 122-ХХІІ "Про затвердження проекту "Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій".

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ