розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Калуської міської ради, ОСОБА_5, третя особа - Управління Держгеокадастру у Калуському районі Івано-Франківської області, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нарішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Калуської міської ради, ОСОБА_5 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Управління Держгеокадастру у Калуському районі Івано-Франківської області.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що він є власником 5/6 часток будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. 2/6 частки вказаного будинку належать йому на підставі договору дарування частини будинку від 10 вересня 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_8 і ОСОБА_9; Ѕ частки будинку належить йому на підставі договору дарування частини будинку від 15 квітня 2009 року, укладеного між ним та ОСОБА_10 Фактично він користується всім будинком, хоча документально на даний час 1/6 частини зазначеного будинку належить громадянину США ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_12 В усній формі ОСОБА_11 подарував йому свою 1/6 частки будинку, проте оформити право власності на вказану частку він не може через неточність імені у виданій ОСОБА_11 довіреності від 25 серпня 2005 року, в якій він значиться як ОСОБА_13.

Також ОСОБА_4 зазначив, що в користуванні попередніх власників для обслуговування належного їм будинку по АДРЕСА_1 знаходилася земельна ділянка площею 1 613,8 кв. м, що підтверджується генеральним планом (схемою) присадибної ділянки по АДРЕСА_1 за 1960 рік. Оскільки він набув право власності на 5/6 часток будинку, то до нього також перейшло право користування цією земельною ділянкою.

Маючи на меті врегулювати земельні відносини, а також зауваживши, що межі його земельної ділянки порушуються суміжним землекористувачем ОСОБА_5, він звернувся до Калуської міської ради, де дізнався, що рішенням Калуської міської ради від 30 червня 2011 року № 332 відповідачу ОСОБА_5 затверджено технічну документацію та надано у власність земельну ділянку площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2. У процесі листування із Калуською міською радою йому також стало відомо, що 30 березня 2012 року відповідачу виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 і що у приватизовану площу земельної ділянки ОСОБА_14 ввійшла частина земельної ділянки, якою він користувався.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року, позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_3, площею 0,0842 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер НОМЕР_2), виданий Калуською міською радою ОСОБА_5

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_4, виходив із того, що у приватизовану площу земельної ділянки ОСОБА_5 ввійшла частина земельної ділянки, якою користується позивач ОСОБА_4, що порушує права та інтереси останнього, а державний акт, виданий із порушенням норм законодавства України, є недійсним.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 21 ЦК України, ст. ст. 116, 118, 120, 152, 155 ЗК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.