розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання відсутності права виконання зобов'язань за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2017 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У травні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання відсутності права виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2016 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 979 806 грн 83 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

ОСОБА_6 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку протягом п'яти днів з часу отримання копії ухвали для доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 665 грн 32 коп.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику через виконання вимог ухвали від 28 грудня 2016 року із пропуском встановленого в ній строку.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи ухвалою від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 неподаною, апеляційний суд виходив із того, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху заявник отримав 05 січня 2017 року (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), встановлений ухвалою суду від 28 грудня 2016 року п'ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали закінчився 10 січня 2017 року, а судовий збір заявник доплатив та надіслав квитанцію 11 січня 2017 року, тобто із пропуском строку, визначеного для усунення недоліків апеляційної скарги.

Із такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання процедури розгляду питання.

Встановлений ухвалою суду від 28 грудня 2016 року п'ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали закінчився 10 січня 2017 року, а судовий збір заявник доплатив та надіслав квитанцію 11 січня 2017 року, у зв'язку з чим апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2017 року визнав апеляційну скаргу неподаною.

Застосувавши передбачені ч. 2 ст. 121 ЦПК України наслідки до апеляційної скарги ОСОБА_6, апеляційний суд не зазначив в ухвалі, чи дотримана у випадку повернення апеляційної скарги з підстав пропуску строку на усунення її недоліків на один день пропорційність між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника (ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України), в аспекті дії положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд не вказав підстав неможливості прийняття ним апеляційної скарги, недоліки якої на момент постановлення ухвали про її повернення, було вже усунуто (13 січня 2017 року до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, а 17 січня 2017 року вирішувалося питання про повернення скарги).

З наведених підстав оскаржувана ухвала апеляційного суду в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.