розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-2005" про розірвання договорів оренди землі, за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-2005" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з окремими позовами до приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-2005" (далі - ПрСП "Гарант-2005") про розірвання договорів оренди землі.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 березня 2016 року відкрито провадження по справах за позовами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та об'єднано їх в одне провадження.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 травня 2016 року прийнято відмову від позову ОСОБА_6 та закрито провадження у справі в частині його позовних вимог.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовували свої вимоги тим, що в порушення вимог статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" відповідач не виконав свій обов'язок щодо розробки проекту землеустрою. Порушення відповідачем свого обов'язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, є істотним порушенням договорів оренди, адже наслідком такої бездіяльності є різке зниження родючості орендованої земельної ділянки. ПрСП "Гарант-2005" порушується сівозміна, не дотримуються природоохоронні умови користування земельними ділянками, що призвело до зниження родючості ґрунтів та погіршення їх стану. Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, вважають, що договори оренди землі повинні бути розірваними.

Враховуючи викладене, позивачі просили: розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 4,53 га, укладений між ОСОБА_4 та ПрСП "Гарант-2005", що зареєстрований в управлінні Держземагенства в Миргородському районі 21 грудня 2012 року; розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 4,49 га, укладений між ОСОБА_5 та ПрСП "Гарант-2005", що зареєстрований в управлінні Держземагенства в Миргородському районі 25 грудня 2012 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки, площею 4,53 га, укладений між ОСОБА_4 та ПрСП "Гарант-2005", що зареєстрований в управлінні Держземагенства в Миргородському районі 21 грудня 2012 року, та скасовано його реєстрацію. Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки, площею 4,49 га, укладений між ОСОБА_5 та ПрСП "Гарант-2005", що зареєстрований в управлінні Держземагенства в Миргородському районі 25 грудня 2012 року, та скасовано його реєстрацію. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПрСП "Гарант-2005", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є власниками земельних ділянок, розташованих на території Вовнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відповідно площею 4,53 га та 4,49 га, що підтверджується копіями державних актів.

Між ОСОБА_4 та ПрСП "Гарант-2005", ОСОБА_5 та ПрСП "Гарант-2005" були укладені договори оренди землі, зареєстровані в управлінні Держземагенства у Миргородському районі відповідно 21 грудня 2012 року та 25 грудня 2012 року. У подальшому 21 грудня 2012 року та 25 грудня 2012 року відповідно між сторонами були укладені додатки до договорів оренди щодо орендної плати.

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та від 20 січня 2016 року № 6-1980цс15, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу вимог статей 33-1, 35 Закону України "Про охорону земель", нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобіганню виснаженню ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 (164-2010-п) затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів видно, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років.

Судом також встановлено, що ПрСП "Гарант-2005", на території земельних ділянок, що передані йому позивачами, вирощував: у 2013 році - кукурудзу; у 2014 році - кукурудзу; у 2015 році - соняшник.

Відповідачем порушуються допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідачем порушуються допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання, а тому наявні праві підстави для розірвання спірних договорів оренди.

Апеляційним судом повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, а при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.