Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року,

У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 червня 2015 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір щодо виготовлення та передачі у власність ОСОБА_5 ПХВ конструкції за розцінками виконавця.

Відповідно до п. 1.2. договору ОСОБА_5 зобов'язалась оплатити замовлення та прийняти готові вироби згідно цього договору. За умовами договору повна вартість замовлення склала 18 700 грн. ОСОБА_5 частками вносила передоплату та всього сплатила 12 000 грн.

ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі виконала умови договору, а саме виготовила ПХВ конструкції і 13 серпня 2014 року передала їх відповідачу, про що свідчить акт прийому-передачі конструкцій, який був підписаний ОСОБА_5, однак повна вартість виготовлених та отриманих ПХВ конструкцій сплачена не була.

Посилаючись на вказані обставини, ФОП ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором в розмірі 6 700 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4, в якому просила розірвати договір від

13 червня 2015 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі

20 453 грн, що становить вартість ремонтно-відновлювальних робіт, згідно висновку експерта; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, оскільки діями відповідача був порушений звичний спосіб її життя, вона була змушена звертатися за медичною та юридичною допомогою; вартість послуг експерта у розмірі 1 534 грн.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що виготовлена ФОП ОСОБА_4 ПВХ конструкція балкона здійснена з порушенням будівельних норм, а саме вона не відповідає розмірам, зазначеним в договорі, є вища по висоті, ніж це необхідно, в результаті чого під час дощу відбувається залиття балкону ОСОБА_5

Враховуючи зазначене, вказувала, що вказаний недолік є істотним, а тому відповідно до ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків на підставі ст. 1209 ЦК України.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 6 700 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість за договором підряду від 13 червня 2015 року в сумі 6 700 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції керуючись ст. ст. 526, 655, 691, 692 ЦК України виходив із того, що ФОП ОСОБА_4 виконала свої зобов'язання за договором, зокрема виготовила ПВХ конструкції та передала їх ОСОБА_5, при цьому остання, прийнявши виготовлені конструкції, не провела повної оплати їх вартості згідно умов договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості, оскільки зазначені ОСОБА_5 недоліки конструкції зумовлені їх неправильним монтажем, що не входило до обов'язків ФОП ОСОБА_4 за договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 та відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5 з інших підстав, суд апеляційної інстанції виходив із того, що правовідносини між сторонами регулюються нормами побутового підряду та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . При цьому враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 виконала умови договору підряду, а саме виготовила та передала у власність ОСОБА_5 замовлені нею ПВХ конструкції, однак остання не оплатила їх повну вартість, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив із їх необґрунтованості, оскільки відсутні докази, що зазначені нею недоліки в ПВХ конструкціях є істотними та такими, що дають підстави для розірвання договору.

Висновки суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи.

Встановлено, що 13 червня 2015 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 107, за умовами якого

ОСОБА_5 (замовник) доручила, а виконавець (ФОП ОСОБА_4.) зобов'язалась організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця.

Згідно п. 1.2 договору замовник зобов'язався оплатити замовлення та прийняти готові вироби відповідно до умов договору. Виконавець зобов'язався виготовити вироби протягом 21 робочого дня з моменту підписання договору. У випадку якщо вироби мають нестандартну комплектацію, строк виготовлення виробу збільшується до 28 робочих днів (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.8 договору передбачено, що зобов'язання виконавця вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акта прийому-передачі виробу.

В комерційній пропозиції, яка є доповненням до договору і підписана ОСОБА_5, зазначено що розміри, конфігурацію, комплектацію відповідають її замовленню, маркіровка, характеристики профілю, фурнітури їй озвучені і нею схвалені. Висота профілю зазначена 2 700 мм.

Згідно акту прийому-передачі конструкції за договором від 13 червня 2015 року ФОП ОСОБА_4 13 серпня 2015 року передала виріб ОСОБА_5, а остання прийняла його з залишком заборгованості в 6 700 грн, про що свідчить підпис замовника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 виготовила замовлені ОСОБА_5 ПВХ конструкції, передала їх останній, що підтверджується актом прийому-передачі, при цьому ОСОБА_5 прийняла зазначений вибір, однак не оплатила його повної вартості, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4

При цьому доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та виходу за межі позовних вимог, враховуючи зазначені в позовній заяві статті ЦК України (435-15) , які регулюють відносини купівлі-продажу, є необґрунтованими, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, законно та обґрунтовано зазначив про укладення між сторонами договору підряду, що підтверджується умовами спірного договору, позовною заявою та поясненнями сторін у справі. При цьому згідно змісту позовної заяви, ФОП ОСОБА_4 зазначала, що між сторонами було укладено договір, за умовами якого вона, як виконавець, на замовлення ОСОБА_5 виготовила ПВХ конструкції, однак, ОСОБА_5 на порушення умов зазначеного договору та ст. 526 ЦК України не оплатила його повну вартість.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про розірвання договору, ОСОБА_5 зазначала, що виготовлені ФОП ОСОБА_4 ПВХ конструкції здійснені з порушенням будівельних норм, а саме не відповідають розмірам, зазначеним в договорі, є вищими по висоті, ніж це необхідно, що підтверджується виготовленим на її замовлення висновком експертного будівничо-технічного дослідження № 196/6 від 28 листопада 2015 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ПВХ конструкції балкону мали індивідуальне замовлення на висоту 2,70 м, що було погоджено ОСОБА_5, а тому зазначені у висновку експерта недоліки щодо нормативних вимог ДБН щодо висоти таких конструкцій не більше 2,5 м, не є порушенням умов договору підряду та не є підставою для його розірвання, передбаченою ч. 4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, встановлення конструкції з транспортувальною планкою, що збільшує її висоту, не може також вважатись порушенням умов договору підряду, враховуючи що умовами оспорюваного договору не передбачалось виконання ФОП ОСОБА_4 робіт щодо встановлення та монтажу ПВХ конструкцій балкону.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 та відмови в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.