розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), починаючи з моменту повноліття дочки, тобто з 23 червня 2015 року, і до закінчення нею навчання.

Обґрунтовувала свої вимоги тим, що їх з відповідачем спільна донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є студенткою Іллічівського морського коледжу Одеського національного морського університету, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батька.

Оскільки навчання в коледжі є платним, за період навчання вона (позивачка) сплатила суму в розмірі 17 352 грн, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача половину цієї суми, а саме 8 676 грн., як додаткові витрати на повнолітню дитину, а також витрати на правову допомогу в сумі 1 тис. грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину у розмірі 8 676 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 26 лютого 2016 року до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 31 травня 2006 року.

ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до договору-контракту від 20 серпня 2013 року ОСОБА_5 є студенткою навчального закладу Іллічівського морського коледжу Одеського національного морського університету, строк навчання закінчується 27 червня 2016 року.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 як мати ОСОБА_5 не вправі звертатись до суду з позовом у правовідносинах щодо аліментних зобов'язань батька повнолітньої доньки, що продовжує навчання.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України (2947-14) , яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 не мала права звертатися до суду з указаним вище позовом.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.