розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_5 майнові збитки та моральну шкоду, обґрунтовуючи вимоги тим, що наприкінці квітня 2013 року відповідач шляхом пострілів із пневматичної гвинтівки пошкодив скло семи вікон у її житловому будинку по АДРЕСА_1.

Зазначала, що відповідач добровільно, проте неякісно засклив розбиті вікна, у зв'язку із чим просила стягнути з нього майнову шкоду у розмірі 2 тис. грн та моральну шкоду, яку оцінила у 6 тис. грн.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржувані судові рішення не повністю відповідають зазначеним вимогам закону.

Судами встановлено, що наприкінці квітня 2013 року у жительки с. Вишнівчик Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_4 було пошкоджено скло семи вікон у житловому будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 30 квітня 2013 року, який міститься у матеріалах перевірки № 288, у будинковолодінні ОСОБА_4 у період з 20 лютого 2013 року до 28 квітня 2013 року було пошкоджено віконні рами, в яких було розбите скло невідомим предметом, особу, яка це вчинила, не встановлено.

За висновком дільничного інспектора Чемеровецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області Якимишин А.В. під час перевірки за фактом побиття вікон встановлено, що житель с.Вишнівчик Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_5 пошкодив вікна житлового будинку ОСОБА_4, після чого частково відшкодував їй збитки, невідшкодованими залишились 500 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог у силу відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини ОСОБА_8 у пошкодженні вікон у будинку, належному позивачці, у тому числі доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між наслідками та діями відповідача і перенесеними внаслідок цього моральними стражданнями.

Проте з висновками судів погодитися не можна.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 11 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивачка посилалась на те, що внаслідок хуліганських дій відповідача були пошкоджені вікна в її будинку.

Під час судового розгляду нею було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи фотографій вікон її будинку, з яких вбачається, що у вікнах наявні створи від куль, випущених зі зброї.

Суд витребував матеріали перевірки Чмеровецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області від 22 жовтня 2014 року за фактом пошкодження вікон позивачки.

Водночас, у матеріалах справи не знайшло відображення дослідження цих матеріалів, зокрема, суд не оголосив первинні заяви сторін, протоколи їх допиту, огляду місяця події, огляду речових доказів та не надав їм жодної оцінки.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

Суди на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України на вказані обставини справи уваги не звернули, не встановили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відхиляючи докази, надані позивачкою, зокрема фотографії пошкоджених вікон, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з вимогами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України діє презумпція завдавача шкоди, а відповідач не спростував і не надав докази на підтвердження своїх заперечень, зокрема, що отвори від куль утворились не внаслідок його дій, та не врахував вимоги ст. 57, ч. 4 ст. 60, ст. 212 ЦПК України про те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього, що судом зроблено не було.

Відхиливши доводи позивачки про те, що відповідач визнав свою вину у заподіянні шкоди, про що свідчать його дії, зокрема добровільне засклення ним вікон в будинковолодінні ОСОБА_4, суд фактично нічим ці висновки не мотивував.

Крім того, суд відмовивши у задоволенні клопотання позивачки про виклик до суду і допит у якості свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, пославшись на те, що в судовому засіданні ці свідки не пояснили б будь-чого іншого, порушив принцип диспозитивності.

Апеляційний суд на порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України указаних порушень норм матеріального та процесуального права не виправив, не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги та їх не спростував; дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.