Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, індексації заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" до ОСОБА_4 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2016 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він з 03 жовтня 2014 року по 20 липня 2015 року працював в товаристві з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" (далі - ТОВ "Баранівський молокозавод") на посаді директора. 20 липня 2015 року згідно наказу № 40 з ним було розірвано трудовий договір за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак, всупереч Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , відповідач не провів повного розрахунку при звільнення.

Посилаючись на вказані обставини та, з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_4 просив: - стягнути з відповідача на його користь 49 775 грн 21 коп., у тому числі: 652 грн 15 коп. - заборгованість по заробітній платі за липень місяць 2015 року; 1 314 грн 17 коп. - компенсація за 11 днів невикористаної щорічної відпустки за 2015 рік; 1 515 грн 41 коп. - індексація заробітної плати; 465 грн 86 коп. - компенсація за невчасно виплачену індексацію заробітної плати станом на липень 2016 року; 186 грн 42 коп. - компенсація за невчасно виплачену заробітну плату станом на липень 2016 року; 45 641 грн 20 коп. - середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2015 року по 20 липня 2016 року.

У разі не проведення виплати заробітної плати до дня розгляду справи судом, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, виходячи із середньоденного заробітку 180 грн 40 коп., помноженого на кількість днів затримки розрахунку та стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн.

У грудні 2015 року ТОВ "Баранівський молокозавод" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству під час виконання своїх трудових обов'язків, у розмірі 6 175 грн 79 коп.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Баранівський молокозавод" зазначало, що ОСОБА_4, працюючи на посаді директора ТОВ "Баранівський молокозавод", отримував грошові кошти під звіт. У період з 01 січня 2015 року по 20 липня 2015 року ОСОБА_4 придбав за кошти товариства дизельне паливо на загальну вартість 6 715 грн 79 коп., яке не використовувалось в господарській діяльності ТОВ "Баранівський молокозавод", чим завдав останньому матеріальної шкоди.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ТОВ "Баранівський молокозавод" на користь ОСОБА_4:

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2015 року по 14 вересня 2016 року, що становить 10 000 грн;

- індексацію заробітної плати в сумі 1 515 грн 41 коп.; - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (щодо невчасно виплаченої індексації) станом на липень 2016 року у розмірі 465 грн 86 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на липень 2016 року 186 грн 42 коп.; витрати на правову допомогу - 102 грн, а всього стягнуто 12 269 грн 69 коп.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Баранівський молокозавод" задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ТОВ "Баранівський молокозавод" заподіяну матеріальну шкоду в сумі 6 175 грн 79 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Баранівський молокозавод" скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 лютого 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Баранівський молокозавод" на його користь 48 811 грн 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 21 липня 2015 року по 04 листопада 2016 року.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ "Баранівський молокозавод" не виплатило ОСОБА_4 належних йому сум при звільненні, у зв'язку із чим на підставі ст. 117 КЗпП України на користь останнього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку. При цьому, судами попередніх інстанцій було враховано, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення належних йому сум при звільненні, які були заявлені при зверненні до суду із даним позовом, підлягали частковому задоволенню, що є підставою для співмірного зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Встановлено, що 03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 призначено на посаду директора ТОВ "Баранівський молокозавод".

20 липня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У день звільнення, який був для ОСОБА_4 робочим днем, не проведено виплату всіх сум, що належали йому від підприємства.

Заборгованість по заробітній платі в сумі 1 434 грн 61 коп., яка складається із зарплати за липень 2015 року в сумі 521 грн 72 коп. компенсації за невикористану відпустку в сумі 912 грн 89 коп. була виплачена ОСОБА_4 14 вересня 2016 року.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку залишені без розгляду.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбовляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_4 йому не було виплачено всіх належних сум, зокрема заборгованість по заробітній платі за липень 2015 року, компенсацію за дні невикористаної відпустки та індексацію заробітної плати за період з січня по липень 2015 року, при цьому позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині підлягали частковому задоволенню, а заборгованість по заробітній платі була виплачена відповідачем лише під час розгляду справи в суді, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування принципу співмірності та зменшення за таких обставин розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від

04 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.