розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Міністерства охорони здоров'я України про визнання права власності та за зустрічним позовом Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького до ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим 14 червня 2012 року. Протягом 20 років ОСОБА_4, доглядав за померлою ОСОБА_5, яка внаслідок хвороби та похилого віку потребувала стороннього догляду, на що витрачав свої особисті кошти, а саме на придбання ліків та продуктів харчування, тощо.Зазначає, що 26 січня 2005 року ОСОБА_5 склала заповіт, реєстровий № 155 та заповіла ОСОБА_4 все своє майно.

У червні 2015 року Львівськийнаціональниймедичний університет ім. Данила Галицькогозвернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив зобов'язання ОСОБА_4усунути перешкоди у користуванні науковою бібліотекою Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького приміщення АДРЕСА_1, посилаючись на те, що місцевим судом Личаківського району м. Львова раніше розглядалася аналогічна справа за позовом ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію приміщення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Міністерства охорони здоров'я України про визнання права власності відмовлено.

Зустрічний позов Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького до ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкод задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні науковою бібліотекою ЛНМУ ім. Д. Галицького, приміщенням АДРЕСА_1 шляхом звільнення цього приміщення від речей

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позові відмовити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться спірна квартира за АДРЕСА_1, не відноситься до державного чи відомчого житлового фонду, а є цілісним майновим комплексом закріпленим за Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького.

Відповідно до розділу 2 Статуту Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького такий підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України.

Згідно п. 1.10 Розділу 1 Статуту ЛМНУ імені ДанилаГалицького будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЛНМУ імені Данила Галицького як цілісний майновий комплекс, закріплений за університетом на правах оперативного управління. Фінансування ЛНМУ здійснюється з державного бюджету.

Згідно акту від 01 грудня 1939 року до постанови Ради народних Комісарів УРСР від 19 лютого 1940 року № 196 "Про виділення із складу Львівського університету медичного факультету у самостійний Львівський державний медичний інститут" за цим інститутом закріплено корпус № 2 - спірний будинок в АДРЕСА_1 - для організації робітничого факультету фундаментальної бібліотеки Львівського державного університету виділено всю медичну літературу для організації фундаментальної бібліотеки Львівського медичного інституту.

Відповідно до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" (32/95-ВР) будівлі, приміщення, закріплені за державними бібліотеками на праві оперативного управління є державною власністю, незалежно від місця їх знаходження і не підлягають приватизації, відчуженню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького та Міністерства охорони здоров'я України про визнання права власності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що підстав для набуття спірного майна у приватну власність, на які посилається позивач за первісним позовом законодавством не передбачено.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_4 перешкоджає діяльності наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, шляхом не звільнення приміщення наукової бібліотеки від речей померлої ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року залишити без змін.