розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням,за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2016 року,

У травні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 17 грудня 2003 року, укладеного із ОСОБА_5, є власником будинку АДРЕСА_1. До моменту набуття права власності на зазначений будинок, відповідач, як член сім'ї попереднього власника, був у ньому зареєстрований.

Позивачі зазначали, що реєстрація ОСОБА_3 у спірному будинку позбавляє їх права повною мірою розпоряджатися своєю власністю.

На підставі наведеного просили суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком № АДРЕСА_1

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 не є власником спірного будинку, у ньому не зареєстрований, а тому його права відповідачем не порушено.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.