розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача, визнання кредитного договору частково недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 листопада 2006 року між ним та Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк")було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1768ДИ021К, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у сумі 59 315,00 доларів США під 10,30 % річних для задоволення особистих потреб, а саме на оплату частки нерухомого майна. Валютою кредитування та погашення кредитних зобов'язань визначено іноземну валюту долар США.

У забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору укладено договір іпотеки № 1768ДИ0213, згідно якого на виконання п. 2.1 кредитного договору він надав банку у іпотеку свою власність, нерухоме майно: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість якої складає 352 401,00 грн.

Також у забезпечення виконання боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 10 листопада 2006 року укладено договір поруки № 1768ДИ021П, згідно якого поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4

Позивач вказує, що кредитний договір не містить умов припинення договору, детального розпису загальної вартості кредиту, не вказана вся сума кредиту, яку потрібно повернути, не вказано всі умови кредитування, можливість надання кредиту в іншій валюті, умови повернення боргу, порушено формування ціни договору.

Крім того зазначає, що умови договору про можливість банку вимагати дострокового повернення кредиту є дискримінаційними, несправедливими є положення про можливість підвищення відсоткової ставки, видачі кредиту в іноземній валюті, а працівник банку при укладанні договору тиснув на нього психологічно та допустив обман стосовно умов і правил кредитування; договір не містить всіх передбачених законодавством умом і правил, що вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договору споживчого кредиту.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що підписання договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та його прав, як споживача послуги з боку ПАТ "УкрСиббанк", договір не відповідає його внутрішній волі, банком допущено порушення положень ст.ст. 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просив на підставі ст.ст. 203, 215, 236, 524, 548 ЦК України визнати таким, що порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) і не відповідають чинному законодавству п. 1.1., п. 1.3.1. кредитного договору № 1768ДИ021К від 10 листопада 2006 року в частині валюти кредитування, валюти виконання зобов'язання за кредитним договором, а також права перегляду банком розміру відсоткової ставки (її підвищення); визнати недодержання ПАТ "УкрСиббанк" вимог, що стосуються до правочинів; зобов'язати ПАТ "УкрСиббанк" привести договір про надання споживчого кредиту № 1768ДИ021К від 10 листопада 2006 року у відповідність до чинного законодавства України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року,в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення попередніх судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо усіх його істотних умов та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а позивач отримав необхідну інформацію стосовно умов кредитування.

Крім того, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, позивач брав на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору, не був позбавлений можливості передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют та можливість отримання кредиту в національній валюті.

Також, позивачем не доведено, що оспорюваний правочин містить умови, які є несправедливими і не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та не надано доказів того, що вказаний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.