розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року,

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 15 червня 2005 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLLAGB08000041, згідно якого останній отримав кредитні кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 257 800,00 доларів США на строк по 15 червня 2009 року включно на наступні цілі: 250 000,00 доларів США на придбання об'єкта нежитлового приміщення та 7800,00 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,92 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до додаткових угод до вказаного договору позичальникові продовжено термін дії кредиту на строк по 11 грудня 2013 року у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 450 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,52 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 31 березня 2006 року уклали договір, згідно якого відповідач надав в іпотеку майнові права на незакінчений будівництвом нежитловий будинок для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, який знаходиться у стані проектування та реконструкції згідно рішення виконкому Полтавської міської ради № 256 від 28 вересня 2005 року, та земельну ділянку площею 1232 кв. м, на якій розташований вказаний об'єкт, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Враховуючи, що кредитні зобов'язання відповідачами належним чином не виконувалися, станом на 25 вересня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 612 437,08 доларів США, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № PLLAGB08000041 від 15 червня 2005 року, в межах суми заборгованості в розмірі 612 437,08 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на громадську будівлю (магазин непродовольчих товарів) та земельну ділянку площею 1 232 кв. м, на якій розташований вказаний об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року позов ПАТ "КБ "Приватбанк" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором PLLAGB08000041 від 15 червня 2005 року, в розмірі 612 437,08 доларів США, звернуто стягнення на громадську будівлю (магазин непродовольчих товарів) та земельну ділянку площею 1 232 кв. м на якій розташований вказаний об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 31 березня 2006 року) ПАТ "КБ "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором PLLAGB08000041 від 15.06.2005, в розмірі 612 437,08 доларів США, що за курсом 12,9505 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 вересня 2014 року становить 7 931 366, 40 грн звернути стягнення на громадську будівлю (магазин непродовольчих товарів) та земельну ділянку площею 1 232 кв. м на якій розташований вказаний об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 31.03.2006 р.) шляхом укладання ПАТ "КБ "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) від імені від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з початковою ціною продажу нежитлової будівлі - 14304770 грн та земельної ділянки, площею 1 232 кв. м на якій знаходиться нежитловий будинок - 419 840 грн

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в його незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до укладеного договору № PLLAGB08000041 від 15 червня 2005 року ОСОБА_4 15 червня 2005 року отримав кредитні кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 257 800,00 доларів США на наступні цілі : 250 000,00 доларів США на придбання об'єкта нежитлового приміщення та 7800,00 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,92 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк по 15 червня 2009 року включно.

31 березня 2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно якого останній надав в іпотеку майнові права на незакінчений будівництвом нежитловий будинок для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, який знаходиться у стані проектування та реконструкції згідно рішення виконкому Полтавської міської ради № 256 від 28 вересня 2005 року, та земельну ділянку площею 1232 кв. м на якій розташований вказаний об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно договору купівлі-продажу від 15 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Е.П. ОСОБА_1 було придбано незакінчений будівництвом нежитловий будинок 62 % готовності та приватизовану земельну ділянку, розміром 1232 кв. м, для розміщення кафе - бару з літнім майданчиком, що знаходиться : АДРЕСА_1.

У відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень Індексний № НОМЕР_2 від 05 грудня 2014 року та технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, виготовленого 29 жовтня 2014 року, змінено відомості про об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме: з незакінчений будівництвом нежитловий будинок для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, який знаходиться у стані проектування та реконструкції на Громадська будівля (магазин непродовольчих товарів).

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 25 вересня 2014 року, має заборгованість за кредитним договором № PLLAGB08000041 - 612 437,08 доларів США, яка складається з наступного: 419 925,88 доларів США - заборгованість за кредитом; 150 114,18 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 42 397,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язанняпо погашенню кредитної заборгованості належним чином не виконував, що є підставою для задоволення вимог банку за рахунок іпотечного майна.

Фактично, з висновком районного суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову погодився і апеляційний суд, однак, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З наявного у матеріалах справи висновку № 496/497 судово-оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30 червня 2015 року, ринкова вартість нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на момент проведення експертного дослідження складає 14 304 770 грн, а ринкова вартість земельної ділянки, площею 1232 кв. м, на якій знаходиться нежитловий будинок за тією ж адресою, складає 419 840 грн.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зміни рішення районного суду, зазначивши у резолютивній частині початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ № 6-61цс15 від 27 травня 2015 року.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.