розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок падіння військового літака Су-27 Уб у натовп глядачів під час демонстраційних польотів військових літаків в рамках святкування 60-ої річниці 14 авіаційного корпусу ВПСЗСУ на аеродромі Львів-Скнилів загинула її мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_6

Оскільки вона перебувала на утриманні матері, має право на відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника за період з 01 січня 2004 року (набуття чинності Цивільним кодексом України (435-15) ) та до завершення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2006 року визнано право позивача на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника та зобов'язано відповідача виплатити їй 19 920 грн на відшкодування шкоди, заподіяної смертю матері за період з 01 січня 2004 року до дня ухвалення рішення, а також виплачувати 830 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

Після ухвалення рішення, починаючи з 01 липня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово, відтак вона має право на перерахунок розміру належного їй відшкодування шкоди, в тому числі за минулий період.

З врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила стягнути на свою користь з відповідача відшкодування шкоди, заподіяної смертю матері, з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 липня 2006 року до 31 травня 2016 року в сумі 168 027,50 грн та зобов'язати відповідача виплачувати їй щомісячно відшкодування шкоди, завданої смертю матері у розмірі Ѕ від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на відповідний період, починаючи з 01 червня 2016 року до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року, позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України у користь ОСОБА_4 шкоду, завдану смертю годувальника ОСОБА_5 у розмірі 168 027 грн 50 коп.

Стягнуто з Міністерства оборони України у користь ОСОБА_4 шкоду, завдану смертю годувальника ОСОБА_5 присуджену рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2006 року, у розмірі Ѕ від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.06.2016 року до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнути із Міністерства оборони України у користь держави 1 376,68 грн судового збору.

У касаційній скарзі Міністерства оборони України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішенням суду від 19 квітня 2006 року відповідача зобов'язано здійснювати щомісячні платежі на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника в розмірі 830 грн виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день винесення рішення, проте за період з 01 липня 2006 року по 01 червня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати збільшувався, однак не враховувався при обчисленні розміру відшкодування, тому стягненню підлягає різниця між сумою, яка мала бути виплачена позивачу та сумою, яка фактично виплачувалася.

Задовольняючи позов в частині стягнення шкоди за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2016 року, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, оскільки позивач надала докази, що навчається на денному відділенні Львівського національного університету культури і мистецтв з 2014 року на факультеті хореографічного мистецтва, закінчення навчання 30 червня 2018 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не звертався про збільшення платежу, а також про те, що у відповідача скрутне фінансове становище не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Згідно з ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується неповнолітнім дітям померлого до досягнення ними 18 років, а у випадку продовження навчання до 23 років. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого (але не менше 5 мінімальних заробітних плат) з врахуванням частки, яка б припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2006 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення авіаційно-спортивного свята на аеродромі спільного базування Львів (Скнилів) відбулось падіння військового літака Су-27 Уб № 42 Військово-повітряних сил України, внаслідок чого, серед інших, загинули ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були батьками позивача ОСОБА_4

На утриманні ОСОБА_5 перебувала неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини встановлювалися рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2006 року, тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цим же рішенням зобов'язано Міністерство оборони України здійснювати щомісячні платежі на користь ОСОБА_4 до досягнення нею вісімнадцятирічного віку у розмірі 830 грн відшкодування шкоди, завданої смертю її матері ОСОБА_5, а також стягнуто з Міністерства оборони України на користь 19 920 грн шкоди завданої смертю матері ОСОБА_5 за період з 01 січня 2004 року по день постановлення рішення суду.

Рішенням суду розмір щомісячного відшкодування встановлений з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на момент розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином, законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю.

В контексті зазначеної норми під поняттям "мінімальна заробітна плата" слід розуміти законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці, обсяг робіт (ст. 1 Закону України "Про оплату праці"), а наявність підвищення вартості життя визначається на підставі встановленого законодавцем прожиткового мінімуму відповідно до динаміки його зростання.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2006 року, відповідно до якого Міністерство оборони України здійснює щомісячні платежі у розмірі 830 грн відшкодування шкоди в користь ОСОБА_4 до досягнення нею вісімнадцятирічного віку, завданої смертю її матері ОСОБА_5, є преюдиційним.

Проте, у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, фактично виплачуване ОСОБА_4 відшкодування є меншим за розмір відшкодування, на яке вона має право згідно з судовим рішенням від 19 квітня 2006 року.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.