У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі КМНО) Незнайка Є.В. проставити відмітку на договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному між нею, ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченому 11 жовтня 2014 року, зареєстрованому в реєстрі за № 229, про його недійсність; зобов'язати приватного нотаріуса КМНО Незнайка Є.В. проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченого 11 жовтня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 229; зобов'язати приватного нотаріуса КМНО Незнайка Є.В. повернути ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 3,3840 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, а саме: оригінал договору міни, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 5584, додатком до якого є державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 25 листопада 2004 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, на якому поставлена відмітка про перехід права власності приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., та управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області про реєстрацію права в поземельній книзі 17 травня 2012 року за реєстровим номером 3223182000050004:3:001.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано приватного нотаріуса КМНО НезнайкаЄ.В. проставити відмітку на договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченому 11 жовтня 2014 року, зареєстрованому в реєстрі за № 229, про його недійсність.

Зобов'язано приватного нотаріуса КМНО НезнайкаЄ.В. проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченого 11 жовтня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 229.

Зобов'язано приватного нотаріуса КМНО НезнайкаЄ.В. повернути ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 3,3840 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, а саме: оригінал договору міни, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 5584, додатком до якого є державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 25 листопада 2004 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, на якому проставлена відмітка про перехід права власності приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., та управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області про реєстрацію права в поземельній книзі 17 травня 2012 року за реєстровим номером 3223182000050004:3:001.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Рішення апеляційного суду відповідає зазначеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що, одержавши рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу, нотаріус зобов'язаний був проставити про це відмітку на примірнику договору купівлі-продажу, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору, та повернути позивачу правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про визнання відмови нотаріуса у вчиненні вищезазначених дій такою, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Проте з такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 3, 4 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Пунктами 7.6, 7.7 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок), передбачено, що у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що 11 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є.В. та зареєстрований у реєстрі за № 229, згідно з яким ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_7 прийняла у власність земельну ділянку площею 3,3840 га, кадастровий номер НОМЕР_1, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На час продажу вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ПелехЗ.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 5584, додатком до якого є державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 25 листопада 2004 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, на якому проставлена відмітка про перехід права власності приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., та Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області про реєстрацію права в поземельній книзі 17 травня 2012 року за реєстровим № 3223182000050004:3:001.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року, ухваленим у справі № 372/2416/15-ц (провадження № 2-997/15), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року (провадження № 22-ц/780/5830/15), визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є.В., зареєстрований у реєстрі за № 229.

У зв'язку з цим 09 листопада 2015 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса КМНО НезнайкаЄ.В. із заявою, в якій просила, у тому числі видати оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_3 на земельну ділянку, а саме: договір міни, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б., зареєстрований у реєстрі за № 5584, додатком до якого є державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 25 листопада 2004 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

Листом від 11 листопада 2015 року вих. № 51/01-16 приватний нотаріус КМНО Незнайко Є.В. відмовив у видачі оригіналів правовстановлюючих документів ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, якою рішення суду залишено без змін, оскаржено ОСОБА_9 у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2015 року зупинено виконання ухвали апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, якою залишено без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року, до закінчення касаційного провадження.

Крім того, у Державному реєстрі прав нотаріусом було виявлено, що на земельну ділянку накладено арешт на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2015 року № 372/2416/15-ц, реєстраційний номер обтяження 10406564.

Посилаючись на викладене, апеляційний суд правильно вважав, що на момент звернення ОСОБА_3 до нотаріуса останній не мав правових підстав для вчинення нотаріальних дій, які вона просила вчинити, про що ОСОБА_3 отримала відповідь.

При цьому апеляційний суд правильно виходив із того, що ОСОБА_3 не була позбавлена права звернутися до нотаріуса повторно після розгляду справи касаційним судом, про що надала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, якою відхилено касаційну скаргу ОСОБА_9 та залишено без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року,

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведеній у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду, крім того, вони зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.