У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Григор'євої Л.I.,
суддів:
Берднік I.С.,
Данчука В.Г.,
Гуменюка В.I.,
Косенка В.Й.-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за
касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду
м. Вінниці від 17 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Вінницької області від 9 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2003 року ОСОБА_1. звернулась в суд з даним позовом
посилаючись на те, що IНФОРМАЦIЯ_1 за договором купівлі-продажу
придбала у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями
АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці загальною площею
2099,92 кв. м., що межує з земельною ділянкою відповідача. При
підготовці документів для оформлення договору оренди на право
користування земельною ділянкою, довідалась що частина цієї
ділянки розміром 220 кв.м. самовільно зайнята відповідачем шляхом
перенесення існуючої металевої огорожі всередину ділянки на 9.45 м
і встановлення ним нової межі земельної ділянки. Незаконні дії
відповідача унеможливили оформлення земельної ділянки, на якій
розташований придбаний нею будинок. На її пропозицію перенести
огорожу на попереднє місце і відновити попередню межу земельної
ділянки відповідач відповів відмовою і погрозами, що змусило її
звернутись за захистом в суд.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 вересня
2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Вінницької області від 9 листопада 2006 року, позов задоволено
частково. Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою
площею 2099,92 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом
перенесення огорожі з боку будинку ОСОБА_2, встановлено межі
земельної ділянки. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування
зазначених судових рішень, посилаючись на невідповідність
висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом
норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. суди дійшли
висновків про те, що при переході права власності на житловий
будинок за договором купівлі-продажу від IНФОРМАЦIЯ_1 до позивачки
перейшло право користування земельною ділянкою площею 2099 кв.м.,
на якій розташований придбаний нею будинок.
З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд
дійшов їх без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин
справи, прав та обов'язків сторін в спірних правовідносинах, з
неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням
норм процесуального права.
Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності
на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її
частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а
право користування - на підставі договору оренди.
Таким чином, перехід права користування земельною ділянкою
при переході права власності на розташовані на ній будівлі
(споруди) вимагає самостійної договірно-правової регламентації.
За правилами ч.2 ст. 377 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо житловий
будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці,
наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача
переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на
якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх
обслуговування.
Згідно ч. 3 ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на
місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та
державної реєстрації забороняється.
Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували,
належним чином не з'ясували, чи виділялась в установленому порядку
та якого розміру, конфігурації земельна ділянка позивачці, яким
правовстановлюючим документом це підтверджено, чи мало місце
порушення меж земельної ділянки зазначених в правоустановчих
документах позивачки. Не залучили до участі в справі власника
земельної ділянки, із-за якої між сторонами виник спір.
Враховуючи, що порушення норм матеріального та процесуального
права, яке призвело до неправильного вирішення справи, допустили
як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, судові
рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
судом першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 вересня
2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9
листопада 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд
судом першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.I. Григор'єва
Судді:
I.С. Берднік
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко