розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що вона разом із синами - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та відповідачем (колишнім чоловіком) зареєстровані у АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідач з квітня 2013 року не проживає у квартирі, не сплачує комунальні послуги за користування житлом, просила суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 243 грн 60 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд, виходив з того, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України необхідно з'ясовувати причини відсутності понад встановлені законом строки.

Встановивши, що відсутність відповідача в спірній квартирі зумовлена поважними причинами (неприязні стосунки між колишнім подружжям, зміна замків у квартирі, робота в іншій місцевості), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову .

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,