розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна, придбаного за час спільного проживання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2016 року,

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з червня 2001 року по вересень 2015 року вона спільно проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки.

Під час спільного проживання за спільні кошти ними придбано автомобіль марки "BMW" 525, державний номерний знак НОМЕР_1 та Ѕ частини квартири АДРЕСА_3.

Посилаючись на те, що 1/2 частини вказаної квартири придбана за особисті її кошти, а також, що вона не користується транспортним засобом, просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з червня 2001 року по вересень 2015 року; визнати Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 та автомобіль марки "BMW" 525, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єктом права спільної сумісної власності; визнати Ѕ частини спірної квартири її особистою власністю і в порядку розподілу майна визнати за нею право власності на Ѕ частини спірної квартири вартістю 106 033 гривні; виділити відповідачу у власність автомобіль марки "BMW" 525, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 115 400 гривень, стягнувши на її користь 9 367 гривень компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2016 року, позовні вимоги - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу

ОСОБА_4 з ОСОБА_5 в період з 2004 року по вересень 2015 року.

Визнано квартиру АДРЕСА_3, придбану ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори

ОСОБА_6, об'єктом права спільної сумісної власності.

Визнано автомобіль марки BMW 525, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2 об'єктом права спільної сумісної власності.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля марки ВМW 525, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Встановивши, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами придбання Ѕ частини спірної квартири внаслідок особистої праці і за власні кошти, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власності та його поділ із визначенням сторонам ідеальних часток на підставі ч. 1 ст. 70 СК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2016 року залишити без змін.