розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаною заявою, у якій просив визнати виконавчий лист № 755/6665/15-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 26 травня 2015 року за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року у справі № 1782-14 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості по договору кредиту від 25 липня 2007 року у розмірі 1 674 244,42 грн та стягнення з ОСОБА_3 третейського збору в розмірі 4 285,61 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивовано тим, що 26 травня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано оспорений виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року у справі про солідарне стягнення з

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту в розмірі 1 674 244,42 грн та з кожного з відповідачів третейського збору у розмірі по 4 285,61 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим та визнано поруку, укладену згідно договору поруки від 25 липня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_3, припиненою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2016 року роз'яснено резолютивну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року та вказано, що порука вважається припиненою з 30 червня 2009 року.

Ураховуючи наведене заявник вважав відсутній обов'язок поручителя ОСОБА_3 сплачувати заборгованість за кредитним договором на підставі зазначеного рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 4 серпня 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 755/6665/15-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 26 травня 2015 року за ухвалою цього ж суду від 26 травня 2015 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року у справі про стягнення на користь ПАТ "Укрсоцбанк" з ОСОБА_3 як поручителя заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 4 серпня 2016 року скасовано та в задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду України від 22 березня 2017 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року, справу передано до суду касаційної інстанції для вирішення відкриття касаційного провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд виходив із того, що припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року солідарно стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2007 року в розмірі 1 674 244,42 грн та з кожного по 4 285,61 грн третейського збору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання наведеного вище рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року.

26 травня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано оспорений виконавчий лист.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року визнано поруку, укладену згідно договору поруки від 25 липня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_3, припиненою.

Пред'являючи заяву, ОСОБА_3 посилався на те, що не має зобов'язань перед банком за кредитним договором, оскільки його порука за зобов'язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором перед стягувачем припинилась за рішенням суду, а відтак у нього відсутній обов'язок як поручителя сплачувати заборгованість за кредитним договором на підставі наведеного вище рішення третейського суду.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені ч. 4 ст. 369 ЦПК України. Ними є: видання виконавчого листа помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; інші причини.

У справі, яка переглядається встановлено, що підставою для видачі оскаржуваного виконавчого листа стало рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року, яке в установленому законом порядку не скасовано.

За положенням ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

З обставин справи, встановлених судом, убачається, що оспорений виконавчий лист видано на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року, постановленої за результатами звернення ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання наведеного вище рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року.

За положенням ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Встановивши, що право на стягнення заборгованості з поручителя стягувачем реалізовано до визнання поруки припинено, апеляційний суд прийшов правильного правового висновку про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи касаційної скарги висновок апеляційного суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судами не були порушені норми процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно п.1 ч.1 ст. 342 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ