розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Третя сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, визнання права на обов'язкову частку у спадщині як спадкоємця першої черги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом та, з урахуванням поданих уточнень, просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з 1977 року по день смерті ОСОБА_6, визнати її такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, відкритої після смерті ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що проживала із ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1977 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Були пов'язані спільним побутом, дбали один про одного та спільно виховували її доньку.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт та заповів все своє майно брату ОСОБА_7, який помер до часу відкриття спадщини, та сестрі ОСОБА_8

Враховуючи, що вона з ОСОБА_6 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1977 року по день смерті останнього, є пенсіонером за віком, а тому вважала, що має на підставі ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, як чоловіка і дружини, без шлюбу з 1977 року по день смерті ОСОБА_6

Визнано ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, як спадкоємця першої черги.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року скасовано в частині визнання ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року

ОСОБА_6, як спадкоємця першої черги, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, як спадкоємець першої черги, залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, як спадкоємець першої черги, суд першої інстанції виходив із того, що на час смерті ОСОБА_6, з яким позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_4 була непрацездатною особою, а тому на підставі ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання

ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, як спадкоємець першої черги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є підставою, відповідно до ст. 1261 ЦК України, для віднесення позивача до спадкоємців першої черги та виникнення у неї права на обов'язкову частку у спадщині.

Висновок суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 1977 року по день смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1.

27 травня 2003 року ОСОБА_6 склав заповіт та заповів все своє майно брату ОСОБА_7, який помер до часу відкриття спадщини, та сестрі ОСОБА_8

Із заявами про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини звернулось двоє осіб: спадкоємець за заповітом ОСОБА_8 (сестра померлого) та ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. п. 19, 21 постанови Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року (v0007700-08) , перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

Враховуючи зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на обов'язкову частку у спадщині, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, оскільки проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу та на обов'язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_4 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, як спадкоємець першої черги.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та при їх дослідженні і встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.